Благовіщення пресвятої Богородиці Лк 1,24-38

Новою датою сьогодні святкуємо велике богородичне свято Благовіщення. Вірні нашого народу люблять Богородицю, у її честь споруджують храми, організовують молитовні набожності, звершують прощі до чудотворних марійних місць, співають пісні в її честь, храми і доми прикрашають її іконами, носять медальйони на грудях посвячені пресвятій діві Марії тощо. Ми переконані – Марія наша найкраща мати, тому довіряємо їй життя, молимося до неї за своє спасіння та спасіння інших душ.

Святий апостол Лука описав подію приходу ангела до молодої Марії, припускаємо, що її виповнилося 15-17 років. Вона проживала в галилейському місті Назерет, нічого не згадується чи проживали ще з нею її батьки. Сумнівно щось про це ствердити. Господь послав до неї архангела Гавриїла, який прибув до Марії й промовив: «… Радій, сповнена благодаті, Господь з тобою, [благословенна ти між жінками]» (Лк 1,28). Їй було дивно не злякалася архангела, лиш стривожилася від почутих слів. Роздумувала про їх значення… Ангел не очікував на відповідь, лише продовжив: «І ось, зачнеш в собі і народиш Сина, даси Йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього названий; дасть йому Господь Бог престол його батька Давида» (Лк 1,31-32).

Покірна і проста Марія не очікувала таких слів, такого відношення божого ангела до неї, дуже скромної юначки. Не мала часу радитися, не просила архангела про таке, хоч була заручена з Йосифом, відповіла рішучими словами: «… Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?» (Лк 1,34). Чому така відповідь прозвучала від Марії? Маріє, ти ж заручена з Йосифом, незабаром він стане твоїм мужем, звідки береш для нас дивні й незрозумілі до кінця слова? А Марія ще малою дівчинкою виховувалася у єрусалимській святині, багато пізнавала, молилася й читала, була закохана в Господі. Їй було добре відомо про народження Спасителя і вона знала, що він народиться з діви. Не з такої причини Марія постановила жити в чистоті, бо навіть, коли вийде заміж, твердо давно постановила, що з любові до Господа берегтиме чистоту через усе своє життя. На щось вона розраховувала, що переконає майбутнього мужа і він пристане, погодиться на її пропозицію. Архангел мав готову відповідь, несподіване твердження: «…Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього тебе обгорне…» (Лк 1,35). Замовкла від почутих глибоких слів ангела, потонула в роздумливому мовчанні, тривожилася, щоб стати матір’ю Божого Сина, хоч добре розуміла про необхідність приходу на світ Месії. А святий Гавриїл послідовно відкрив їй тайну, що її родичка Єлизавета, неплідна від роду та старша віком, зачала дитя і знаходиться на шостому місяці вагітності.

Марія побожно оторопіла від такої радісної новини! Знала й почула, що слово Бога сильне й правдиве! Архангел уже очікував відповіді, хоч ще тривала мовчанка. Згодом Марія з відповідальністю промовила: «… Я раба Господня, хай буде мені за словом твоїм…» (Лк 1,38). Після тих слів Ісус вселився у лоно Марії. Бог в таємний спосіб для людей став ще й людиною, вселившись в лоно Богородиці. Ісус жив у лоні Марії дев’ять місяців, що для нас – спасенна тайна. Ангел відійшов, справа спасіння людського роду полагоджена, прихід Спасителя світу уже недалекий. Марія погодилася на слово архангела, прийняла волю Бога, не могла відмовити й бути непокірною Господові. Колись у раю, Єва, давня прародичка людського роду, засумнівалася в словах Бога, не послухала Господа, прийняла слова демона, пішла за ним, згрішила й була вигнана з раю. Пам’ятаймо про дуже важливий життєвий елемент Спасителя, коли він помирав на хресті, тоді звернувся до Івана, який один із апостолів був присутній на Голгофі: «…Ось твоя мати. І відтоді взяв її учень до себе» (Ів 19,27). Ця мати, це була Марія, Ісусова мати. А перед тим, Спаситель вказав своїй матері на Івана й промовив: «… Жінко, ось твій син» (Ів 19,26). Ісус – син Марії і нам повелівав, що ми є синами та доньками божої Матері.

Ісус Христос наблизив нас до себе, поріднив нас зі собою через свою матір, Марію. Ніхто не може заперечити слів Ісуса Христа, правдивого Бога і людини правдивої. Доказуймо своїм бездоганним життям, що ми дійсно діти Марії, а тим самим, брати і сестри Сина Божого. Господь наблизив нас до себе, не відділив і не віддалив, лиш приблизив нас, роблячи рідними собі. Тому прибігаймо до Марії, як нашої матері, бо сам Божий Син наказав нам це чинити. Не біймося Ісуса, Спасителя світу, бо він – наш брат, наш близький та рідний, він сам вчинив нас такими! Благаймо Христа з великим довір’ям про прощення наших гріхів та беззаконня нашого народу. Він – наш брат, вислухає нас, не згордіє, не відштовхне, бо він простив розбійникові на хресті й запевнив його: «… Щиру правду кажу тобі, сьогодні зі мною будеш у раю» (Лк 23,43).

Благаймо в Ісуса та його матері Марії, щоб в Україні найшвидше завершилася війна! Господи, тобі усе під силу, звертаємося – швидко заверши війну! Маріє, мати Божа, очікуємо від тебе доброї вістки про завершення війни в нашій Україні!