Четвер сиропусного тижня

Євангеліє

Лк. 23, 1–34, 44–56

«І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніше бо ворогували»

Бачимо у сьогоднішньому Євангелії унікальну річ: як Христова присутність змінює життя людей і стосунки поміж ними. Двоє людей, які були далекими від Бога і не шукали за Його посередництвом змін у своєму житті, від короткотривалої присутності Христа поміж ними «стали приятелями».

Поки Христа водили від Ірода до Пилата, оскільки Пилат не мав бажання віддавати Його на страту, а Ірод не мав права цього зробити, бо карати на смерть було дозволено лише римській владі, минуло небагато часу. Але вороги стають приятелями.

Сам Ісус терпить і страждає від них, а зрештою – вони віддають Його на смерть, однак сама присутність Христа-Бога приносить порозуміння між Іродом і Пилатом і показує нам, що Бог діє завжди і повсякчас. Так і наше покликання – не зважати, які обставини є навколо нас, трудні чи легкі для нас, але у всі ситуації приносити Бога.   

Апостол

Юди 1, 11–25

«Тих, що вагаються, старайтеся переконати, інших рятуйте,… до інших майте повне страху милосердя»

Бог, який є любов'ю шукає що б в різний спосіб спасти кожну людину. Він завжди діє в нашому житті. Ніколи не перестає діяти. Посилає нам тих чи інших людей, створює ті чи інші ситуації, дає почути ті чи інші фрази, читати ті чи інші книги. І так само ми в своїй поставі до інших людей завжди є для когось або спасінням від Бога, або ж джерелом якоїсь проблеми.

Ніколи на комусь не ставмо хрест. Стараймось завжди в якийсь спосіб до людини промовляти, потягати до Бога. Якщо не можемо щось зробити зовні, то молитися за неї ніколи не можемо перестати. Маймо ті почуття, що були в Христі Ісусі! І як Бог хоче спасіння кожної людини, так само і ми прагнім вічного життя для кожної людської особи.

+Венедикт