Вівторок 26 тижня

Євангеліє

Лк.14, 25–35

 «Сіль – добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?»

Бачимо, що Господь під цією сіллю розуміє нас – християн. Знаємо, що колись сіль була дуже дорога, бо лише нею люди могли консервувати продукти. І так само, щоб і світ не зіпсувався, щоб існував, а навіть що б сам себе не знищив, потрібна присутність солі – християн.

Солі для консервування потрібно небагато, але вона зберігає продукти придатними для споживання, а ця сіль, це християни, про яку говорить Господь, зберігає світ.

Тому ми не маємо дивитися, що нас є небагато, що всі решта живуть інакше, а маємо розуміти, що наше життя в Бозі зберігає, консервує цей світ від розкладання.

Інша якість солі – додавати смаку. До страв солі треба зовсім небагато, щоб змінити їхній смак. Так само і християни своїм існуванням додають смаку цьому життю. І також не обов’язково, щоб цієї солі було багато. Але треба, як каже сьогоднішнє Євангеліє, щоб ця сіль була доброї якості.

Апостол

1 Тим. 1, 8–14

«Бо Він визнав мене вірним, поставивши на службу»

Бачимо, що Апостол Павло добре усвідомлює, що він був гонителем християн, однак отримав від Бога особливе завдання. Він дуже гарно каже про це своє покликання: поставив мене на службу. Павло усвідомлював, що його завдання в цьому світі, це служіння іншим.

Не завжди просто нам мати розуміння, свідомість, переконання, що там, де ми є, при тих чи інших обов'язках чи справах – це є місце, де Бог поставив нас на службу. Ми завжди мріємо, про зміну обставин, зміну людей. Нам не віриться, що це місце, на якому ми стоїмо, ці обов'язки, які ми маємо – це місце, де ми маємо служити Господеві. Пригляньмося до нашого життя. Повірмо, що місце, обставини, те, де Бог мене поставив, що я роблю – це місце, де Бог хоче мене бачити, Бог мене поставив на це місце, щоб я служив Йому і служив людям, яких Він мені посилає.

+Венедикт