ПИТАННЯ: Як Католицька Церква ставиться до кремації?

ВІДПОВІДЬ: У Євангелії нічого не говориться з приводу кремації. Протягом століть ставлення Церкви до цієї практики змінювалося в залежності від причин, з яких померлих піддавали кремації.

Якщо вибір кремації був заснований на запереченні воскресіння, Церква її забороняла або відмовляла у відправі тим, хто просив про кремацію. Сьогодні ж причина кремації, як правило, інша, вона не криється в запереченні віри. Часто у великих містах ця практика пояснюється браком місць на кладовищах.

У 1963 році Священна Канцелярія (тобто сьогоднішня Конгрегація віровчення ) опублікувала доктринальне повчання про кремацію. Це був один з перших документів, схвалених Папою Павлом VI. Текст документа містить посилання, на діючий у той час Кодекс канонічного права. Ось цей текст:

«Церква завжди заповідала віддавати тіла землі, супроводжуючи цей жест ритуалами, покликаними підкреслити його символічне і релігійне значення, а також за допомогою канонічних покарань тих, хто поступає проти цієї здорової практики. Особливо це відбувалося тоді, коли протистояння народжувалося від духу, ворожого християнським звичаям і церковним традиціям, підживлюваного сектантством тих, хто хотів замінити відданя землі кремацією на знак войовничого заперечення християнських догм, насамперед воскресіння з мертвих і безсмертя душі. Цей намір був, зрозуміло, суб'єктивним фактом, що зароджується в душі прихильників кремації, і не був об'єктивним фактом, невіддільним від самої кремації. Дійсно, спалення тіла не стосується душі і не перешкоджає всемогутності Бога відновити тіло. Тому воно не містить у собі об'єктивного заперечення цих догм. Таким чином, мова не йде про щось погане чи  суперечливе християнській релігії». Церква завжди це враховувала, - йдеться далі в тексті документу, - коли за різних обставин і з серйозних причин людина просила про кремацію. Тому в Священну Канцелярію надходило чимало прохань про пом'якшення церковної дисципліни відносно кремації. Ця практика поширювалася не з причин ненависті до Церкви і до християнських звичаїв, а з санітарних, економічних та інших міркувань.

Далі Священна Канцелярія заповідає і надалі зберігати звичай віддавати померлих землі і закликає вірних не вдаватися до кремації без серйозних причин. Тому був змінений канон, який забороняв відправу  в разі кремації. У відправі було відмовлено тільки тим, хто вибирає кремацію з очевидних причин заперечення віри. А щоб не заохочувати паству до зміни благочестивого звичаю поховання, Священна Канцелярія постановила, що обряд поховання і відправа не може ні в якому разі відбуватися прямо в місці, де відбувається кремація, або при супроводі труни в місце кремації.

Ось що говориться про це в сучасному канонічному праві :

Кан. 1176: «Церква настійно рекомендує дотримуватися благочестивого звичаю поховання тіл померлих. Однак не забороняється і кремація, якщо тільки її не вибрали з причин, які суперечать християнському віровченню». А в каноні 1184 стверджується, що у відправі слід відмовити, серед інших перерахованих випадків, «особам, які вважали за краще віддати своє тіло кремації за мотивами, що суперечать християнській вірі».

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va