Слово Митрополита Львівського в день свята Перенесення Чесного Хреста та пам’яті мучеників Макавейських

Достойні і молитовно зібрані сестри і брати,

дуже вдячний вам за те, що ви кожного року прибуваєте до цього, ще мало знаного багатьом вірним нашої Церкви, відпустового місця. Джерело води, що б’є з-під гори, благословенне Божою силою, притягає віруючий і не віруючий народ. Богу не шкодить те, що хтось не вірує в нього, але кожна людина, яка не признає Бога, надзвичайно кривдить свою душу та наражає її на небезпеку втратити вічну нагороду.

Сюди, до цього джерела, прибуває чимало людей, багато-хто встановлюють норми зроблених кругів або кількості молитов, вважаючи це за силу допомоги в їхньому оздоровленні. Відомо, що пройдені круги, час перебування у холодній воді чи кількість проказаних молитов не є визначенням оздоровлення або звільненням від хвороби, лише, необхідно пам’ятати те, що Господь лікує та визволяє від недуги.

Не забуваємо про Ісуса Христа, який зцілив хворого, що лежав біля ставка 38 років скований слабістю. Він сподівався, що після входу першим у відповідний час у воду видужає, але завжди траплялася якась перешкода. Не отримав жодного разу за такий довгоочікуваний період часу здоров’я, залишався надалі лежати скутий хворобою. Тільки Спаситель, який проходив мимо, звернув на болящого увагу і, розмовляючи з ним проказав:  «… Устань, візьми ложе твоє і ходи!» (Ів 5,8). Син Божий дав здоров’я недужому, це – Бог, що тримає у силі та доброму стані здоров’я кожну людину.

Усі ті, хто моляться до Бога, приїжджають до цього джерела, п’ють з нього воду, окроплюються цією водою з вірою, отримують різного роду зцілення від Господа за посередництвом води. Вода лікує тільки тому, що Бог зложив у неї силу оздоровляти тих, хто йому вірить та подобається. Подібно, біля водойми у Єрусалимі лежало багато людей, а Ісус Христос прийшов лише до одного болящого, якого оздоровив. Чому? Бо так сподобалося Богові. Міг і його не оздоровити, оминути, але Боже милосердя велике і завжди Господь перший простягає руку тим, хто потребує та шукає зцілення. Згодом, коли Спаситель зустрів оздоровленого чоловіка у храмі, дещо сказав йому: «… Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось» (Ів 5,14). Ці слова стосуються кожної людини, бо гріх стає хворобою не тільки духа, але й тіла.

Сьогодні наша свята Церква згадує про сімох братів Макавейських, мучеників, та їхню мужню й вірну Богові, матір, Соломонію. Коли згадуємо про ті давні часи, необхідно сказати, що тоді в Єрусалимі запанував   сирійський цар Антіох Епіфаній. Самі ж юдеї відступили від Бога, вірили й поклонялися різним божкам. Сплюндрували святиню у Єрусалимі, підступом та підкупом здобували первосвященство (пор. 2Мак 4,7-8). Народ більше полюбив поганські звичаї, спортивні ігрища, змагання та спортзали, як зберігання Божого закону. Очевидно, коли люди покинули віру в Бога, Господь залишив юдеїв самих собі, вони попали в руки ворогам: «Пропало 80 000 за ті три дні: 40 000 було вбитих і стільки ж продано в неволю» (2Мак 5,14). У книзі Макавеїв описано про ворожу жорстокість немилосердного царя Антіоха: «Цар же послав начальника місії Аполдонія з військом числом 22 000, наказавши вистинати всіх дорослих, а жінок з дітьми продати» (2Мак 5,24).  Юдеї, відступаючи ввід Бога, продали себе в нечувану неволю. Крім усього того: «Незабаром цар вислав старця атенця, щоб присилував юдеїв лишити батьківські закони й не жити за Божими законами» (2Мак 6,1). Не усі покинули віру в правдивого Бога, знайшовся праведний книжник Єлеазар, хоч похилий віком, але шляхетна й мужня людина. Його заставляли насильним способом їсти заборонену свинину. Очевидно, він був готовий померти, як порушити закон. Тоді підступні люди стали намовляти старця, щоб він приніс собі м’яса, яке можна їсти, приготував його і так їв, вдаючи, що їсть заборонене жертвенне м'ясо. Той чесний законник не бажав давати поганого прикладу, вводячи людей в оману, пам’ятаючи про відповідальність перед Богом. Він сказав такі слова: «Ба, навіть якби я й уник тепер людської кари, то рук Вседержителя ні живий, ні мертвий не уникну» (2Мак 6,26). Помер відразу від ударів, залишаючи усім добрий приклад життя.

Сталося так, що було схоплено матір та її сімох синів, Макавеїв, яких силували їсти заборонене законом м'ясо. Їх страшно били, катували по черзі, здирали шкіру з голови, відрізали язики, пекли на розпалених вогнем ґратах… Усі померли у такий мученицький спосіб, заохочені своєю мамою, щоб бути вірними Богу. Ось слова матері, якими відзивалася до свого сина: «Не бійся цього ката, а, гідний своїх братів, прийми смерть, щоб я могла тебе в Божому милосерді знову мати разом з братами» (2Мак 7,29). Вкінці померла й мати.

Так помирають мученики, щоб жити вічно з Господом Богом у другому житті. Хоч їх повбивали на тілі, однак, не зломили на дусі. Це – переможці любові до Бога та ближніх, герої правди й добра. Подібні особи, мученики, не вмирають. Святий Учитель Церкви говорить такі слова про мучеників: «Вони зневажили життя, - ти зневажай задоволення. Вони з тілами були кинуті у вогонь, - ти поклади гроші в руки бідних. Вони перемогли розпалене вугілля, - ти погаси полум’я похітливості»  (св. Ів. Золот., «Похвала усім святим, постраждалим в світі» п.2).

Молимося сьогодні не тільки за зібраних вірних на цій прощі, але й за тих, хто захищає нашу Батьківщину від ворогів, хто боронить своїх рідних, близьких та знайомих. Пам’ятаймо тих, хто захищає свою землю від ворога, хто боролися на Майдані у Києві, молімося за наших героїв, що поклали своє життя з любові до ближніх. Сам Ісус Христос сказав: «Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів 15,13). Хай Господь благословляє наш миролюбний народ, дає йому перемогу, спокій та мир. Пресвята Богородице, та святий архистратиже Михаїле, бороніть наш народ та країну від лукавих ворогів!

+ Ігор

Митрополит Львівський УГКЦ