У відновленій 432-річній старовинній церкві у Коломиї відбулося подячне богослужіння
  • Суб, 20/07/2019 - 15:10

19 липня у храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії у Коломиї, якому 432 роки, відслужили подячну Літургію з нагоди завершення зовнішніх робіт з відновлення храму.

За реставрацію цієї пам’ятки архітектури взявся благодійний фонд «Покуття» за ініціативи Андрія Іванчука. Реставратори завершили перший етап відновлення цього храму, інформує Dzerkalo.media.

Церква Благовіщення є окрасою Коломийщини. Збудували храм ще 1587 року, і за довголітню історію, за словами місцевого краєзнавця Миколи Савчука, вона «ставала більшою, нижчою, ширшою», пережила перебудови й добудови у 1648, 1767 і 1845 роки. Спочатку храм мав прямокутну форму, потім його план став хрестоподібним; майстри добудували бокові рамена, зменшили купол, а вівтар перенесли у північне крило. Тому нинішній храм має інший вигляд, ніж у час побудови. Розписував його відомий західноукраїнський художник Теофіл Копистинський. Іконостас виконаний у стилі бароко.

У 1987 році у нинішній церкві Благовіщення радянська влада розмістила Музей писанкового розпису. Однак 1990-го року влада передала церкву православній громаді. Як з’ясувалося незабаром, громада та належала до Московського Патріархату. Храм мав перебувати в їхньому підпорядкуванні, доки не буде збудовано новий.

Коли 9 років тому комісія ЮНЕСКО вивчала дерев’яні споруди Івано-Франківщини то коломийську церкву Благовіщення не внесли до каталогу Всесвітньої культурної спадщини. В акті огляду стану церкви група експертів Національного комітету ІКОМОС України та Польщі зазначила: «Визнати стан пам’ятки за аварійний і такий, що вимагає негайного проведення реставраційно-консерваційних рятувальних робіт».

Після повернення храму Українській Греко-Католицькій Церкві, який їй і належав згідно з церковними документами, єпископ Коломийської єпархії Василій Івасюк призначив настоятелем храму священника Андрія Танасійчука. Владика сказав: «Нашою пам’яткою, нашою історією є церква Благовіщення, яку будували наші діди-прадіди, її потрібно зберегти».

Настоятель церкви отець Андрій Танасійчук сказав: «Це дуже приємно, коли є люди, які готові допомогти, і прагнуть робити спільно з громадою. Той факт, що ми на це зважилися, підтверджує думку про те, що ми згуртовані і маємо громадське мислення».

Віднову храму Благовіщення довірили кооперативу «Зодчий». Реставратори побачили, що через неналежний догляд і вік храм почав занепадати. Перегнило дерево, з якого зроблена покрівля, елементи фасаду, а всередині — деякі стіни.

Настоятель церкви отець-доктор Андрій Танасійчук згадує: «Коли я прийшов до храму, то насамперед звернув увагу на те, що нема фундаменту. Через те, що підвалини зігнили, треба було повністю робити фундамент. У задню частину, святилище, завжди затікала вода, бо не існувало жодного водовідведення. Тому з часом воно прогнило і почало осідати.

Ми підняли церкву, зробили фундамент, замінили частини, які цього потребували та були аварійними, зміцнили кути. Але коли ми відкрили старі ґонти, зняли плити зсередини, то жахнулися. Спочатку ми думали, що великою проблемою є фундамент, але тоді зрозуміли, що треба робити більше: зміцнювати всі стіни, кути зсередини, а також дірявий дах. Коли ми зняли іконостас, то побачили, що він ледь-ледь тримався і міг упасти будь-якої миті…»

За час реконструкції у храмі укріпили підвалини, замінили на дерев’яні старі металеві церковні маківки, оновили накупольні хрести, а також замінили дерев’яні колоди, які формують стіни храму.

Наростили та вирівняли верх в «захристії», зі стін забрали дошки з ДВП, а за якими ховався давній чудовий розпис, виконаний майстрами ще 1945 року. До того ж встановили дренажну систему та водовідведення, замінили старе прогниле перекриття. Гуцульські майстри перекрили церкву ґонтами, які обробили спеціальною технікою «тирою» (сира нафта, яка виходить з джерела), використавши понад 30 тисяч ґонтин. Зі святилища вивезли ґрунт, обробили протигрибковими засобами і засипали керамзитом. Також відновили цоколь з каменю. Перегнилі елементи арки замінили на нові та підготували кріплення під іконостас, який перебуває в стадії консервації.

«Можна сказати, що все трималося на молитві і могло впасти в будь-який момент, — слушно зауважує директор кооперативу „Зодчий“ Іван Озарук. — Тепер ми нарощуємо й вирівнюємо верх у „захристії“, зміцнюємо, латаємо, замінюємо „кізли“, б’ємо нові лати».

«Ми зберегли пам’ятку архітектури загальнонаціонального значення, ми врятували історичну церковну споруду. Особливо вона дорога для нас, коломийських вірних, — зазначає настоятель храму отець-доктор Андрій Танасійчук. — Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії знову милуватиме наше око, а слово Боже, яке лунає в ній, — наші серця й душі. А відтак ми будемо чекати, щоб дерев’яний шедевр потрапив до каталогу ЮНЕСКО».

Як відомо, цьогоріч Українська греко-католицька церква відзначає 30-річчя з часу виходу з підпілля.

Тож знаменно, що такі знакові події — порятунок церкви Благовіщення від руйнації та будівництво дзвіниці біля церкви Йосафата у Коломиї — відбулися саме в цю річницю.

Ці два об’єкти реалізовують зусиллями краянина Андрія Іванчука та створеного з його ініціативи БФ «Покуття».

Реставрація пам’ятки архітектури — Церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії, якій минуло 432 роки, розпочалася у лютому цього року.

Реставратори, а це кооператив «Зодчий» під орудою Івана Озарука, завершили перший етап відновлення цього храму.

«Старовинна церква Благовіщення — окраса нашого Покутського краю. Унікальний храм, збудований ще 1587 року, є нашою пам’яткою та нашою історією. Храм втратив свій первісний вигляд — все трималося на молитві… І ми пообіцяли, що докладемо максимум зусиль задля порятунку церкви. Щиро дякую всім, хто долучився і долучається до збереження храму! Реставратори вже завершили перший етап відновлення і роботи тривають», — наголосив Андрій Іванчук.

Після сьогоднішньої подячної служби з промовою до парафіян і всіх причетних звернувся настоятель церкви Благовіщення отець-доктор Андрій Танасійчук:

«Як настоятель, як парох, і в першу чергу як коломияни хочу подякувати людям, нашому архієрею владиці Василеві, отцям капеланам, які в прямий спосіб допомогли врятувати цю церкву. Коли я прийшов до цього храму 13 травня 2018 року, на День матері Фатімської, храм був намолений, але він був зруйнований. І відразу, до тижня, наші коломияни, а саме Андрій Іванчук, мій товариш, з яким ми вчилися в одній школі, сказав: „Отче, я беру відповідальність за цю церкву. Ви взяли відповідальність духовну, я беру матеріальну. І сьогодні рівно 5 місяців, це його звіт діяльності насамперед як християнина — не як політика, не як громадянина України — котрий причинився, щоб церква не впала“.

«Це не лише ґонта — зараз гарно виглядають стіни, покрівля, але є фундамент, якого не було. І мої найкращі працівники пан Іван і пані Олена і всі інші майстри, які тут працювали, бачили, що не було фундаменту. І тепер є фундамент і церква може простояти ще багато років. Нас не буде, ми повмираємо, зміняться рекламні щити і білборди, але ця церква, присвячена Богородиці, буде. І та дзвіниця, яку вчора поставили, вона була віддана церкві. Це ті речі, які нагадуватимуть, що ми є християни, а не тільки люди, які живуть на цьому світі. Тому ми хочемо на знак подяки подарувати Андрієві Іванчуку від нас оцей храм — маленький, але він пригадуватиме, що ви є коломиянин і що ви залишили для наших дітей і поколінь великий храм для нашої української церкви».

Отець Андрій також подякував матері й бабусі Андрія Іванчука: «Пан Андрій таким би не виріс, якби не бабуся, яка недавно відсвяткувала 90-річчя, і мама. Я дякую вам, матері, що ви передали правдиві цінності і заохочую всіх передавати ці цінності нашим дітям», — наголосив настоятель.

Далі о. Андрій висловив слова вдячності Ігореві Ільчишину і подарував йому образ Матері Божої:

«Я ще хотів сказати про людину, яка не світиться ніде. Це є пан Ігор Ільчишин. Він був першим, хто відвідав церкву і сказав, що треба рятувати її. Дякую вам за це і нехай цей образ охоронятиме вашу сім’ю».

Отець Андрій подякував Іванові Озаруку та Олені Наговіциній, керівникам кооперативу «Зодчий», за їхню працю щодо порятунку церкви і подарував їм духовні книги.

Потім слово мав о. Володимир Касіян, настоятель церкви священномученика Йосафата, біля якої вчора у Коломиї відкрили новозбудовану фондом «Покуття» дзвіницю. Отець Володимир пригадав, що саме на порозі церкви Благовіщення відбулися перші служіння після виходу УГКЦ з підпілля.

«Я пригадую той початок, що тут відбувалося на цьому унікальному святому місці. Ті, хто будуть сюди приходити, будуть освячуватися й оздоровлятися. Не віриться, що вже минуло 30 років, коли організували тут перше Богослужіння, на яке прийшов владика Софрон Дмитерко, а також багато підпільних священників. Звідси наша церква почала робити перші кроки, а другий крок — це була Михайлівська церква. І ми сьогодні бачимо, як людина повертається до своїх коренів, до своєї історії і до духовності. Дуже приємно, що вчора наша молодь, наші коломияни йшли на відкриття дзвіниці».

Нагадаємо, коли 9 років тому комісія ЮНЕСКО вивчала дерев’яні споруди нашої області, то коломийську церкву Благовіщення не внесли до каталогу Всесвітньої культурної спадщини через її аварійний стан.

Андрій Іванчук зініціював спільно з благодійний фондом «Покуття» реставраційні роботи задля порятунку храму і внесення його до переліку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Він пообіцяв докласти максимум зусиль до збереження коломийської пам’ятки. Реставратори підняли церкву, зробили фундамент, замінили частини, які цього потребували та були аварійними, зміцнили кути і всі стіни. Також замінили на дерев’яні старі металеві церковні маківки, оновили накупольні хрести.

До того ж встановили дренажну систему та водовідведення, замінили старе прогниле перекриття. Гуцульські майстри перекрили церкву ґонтами, які обробили спеціальною технікою «тирою». Перегнилі елементи арки замінили на нові та підготували кріплення під іконостас, який перебуває в стадії консервації.

«Можна сказати, що все трималося на молитві і могло впасти в будь-який момент», — слушно зауважив на початку реставраційних робіт директор кооперативу «Зодчий» Іван Озарук.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ