Важкі питання. Чи має реінкарнація відношення до походження людей?
  • Пон, 22/10/2012 - 00:00

ПИТАННЯ: У світі існує чотири відомих віровчення і якщо ти приймаєш одне з них, напевно, вже не можеш заперечувати положень інших. У зв'язку з цим я хотіла запитати: як ви думаєте, що таке реінкарнація? Чи має вона відношення до походження людей? Чи мають спогади про минуле життя відношення до воскресіння, про яке йдеться в Євангелії?

 

ВІДПОВІДЬ: Як християни, ми не можемо повністю погодитися з першим припущенням: якщо приймаєш одне віровчення, то не можеш заперечувати положень інших. Спробуємо розібратися чому, торкаючи  крок за кроком всі три питання, що прозвучали в листі. Для цього ми будемо спиратися, крім Святого Письма, на деякі основні документи віровчення Церкви: Катехизм Католицької Церкви, документи Другого Ватиканського собору і декларацію «Dominus Iesus».

 

Прийнявши Ісуса Христа, ми віруємо, що Він є єдиний і універсальний Спаситель. Вся істина про Бога (яка в різних релігіях сприймається по-різному) - вся істина про Бога і про спасіння людини знаходиться в Одкровенні у Христі. Ісус Христос, Син Божий, що став людиною, явив нам всю повноту Одкровення, повністю відкрив нам Бога і істину про Нього і про людину, про нашу долю. Тому вже не можна очікувати якогось нового одкровення, і єдине, чого ми всі чекаємо, - це пришестя в славі Господа нашого, який буде судити живих і мертвих в кінці часів.

 

Згідно з певними поглядами, які, на жаль, підтримують навіть деякі християни, Об'явлення Ісуса Христа є лише доповненням до інших релігій, або ж воно стоїть нарівні з іншими одкровеннями. Деякі заявляють також, що істина про Бога і людину не може бути явлена у всій повноті в жодній з релігій, в тому числі і християнстві. Це твердження радикально суперечить християнському віровченню.

 

Згідно учительства Церкви, Ісус Христос - вселенський Відкупитель. Тільки Христова жертва є спасенною. І ефект цієї Жертви поширюється за видимі межі Церкви на все людство, залучаючи до порятунку всіх людей доброї волі, в яких незримо діє благодать. Оскільки Христос помер за всіх людей, ми повинні твердо вірити, що Святий Дух дає усім можливість долучитися до Пасхальної Таємниці Ісуса Христа в спосіб, який відомий одному лише Богу.

 

Апостол Павло в І Посланні до Тимофія (2,5-6) пише: «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх. Таке було свідоцтво часу свого…»

Коли ми говоримо про інші релігії і про їх місце в спасенному задумі Бога, то ми, звичайно, повинні звертати увагу на позитивні елементи, притаманні кожній з релігій, елементи, які не входять у протиріччя з християнськими цінностями. Звичайно, єдине, виняткове посередництво Ісуса Христа у спасінні не виключає сприяння Божих створінь. Але всі вони набувають свій сенс саме в призмі самого Христа, і їх не можна розглядати як паралельні чи додаткові до Нього. Тільки Христос є шляхом до спасіння, і Він присутній для нас у Своєму Тілі, тобто Церкві. Для спасіння необхідні віра в Христа і Хрещення, але ті, хто не входять у спільноту Церкви, також можуть таємничим чином долучитися до спасіння за допомогою благодаті, яка виливається Святим Духом. Бог дарує цю благодать шляхами, відомими одному Йому. Але помилково вважати Церкву чи християнство лише одним з можливих шляхів для спасіння.

 

Безумовно, різні релігійні традиції містять в собі крихти духовності, які дарує Бог. Католицька Церква з радістю приймає ці крихти. Деякі обряди і молитви інших релігій можуть зіграти певну роль у підготовці до прийняття Благої Вісті про Ісуса Христа, відкрити серця людей до єдиної істини. Але ці елементи інших релігій не мають Божественного походження, вони не мають спасаючої сили самі по собі. Спасаючою силою володіють тільки Таїнства християнської Церкви.

 

Отже, беручи християнське віровчення, приймаючи Христа як єдиного Спасителя, ми не можемо в той же час вважати спасаючими інші релігії. Положення інших віровчень, що суперечать вірі в Христа, суперечать Божественному Одкровенню, даним нам у Біблії, ми повинні заперечувати. Деякі ж елементи, що не суперечать християнству, ми можемо приймати, але не можемо вважати їх рівнозначними християнству, не можемо вкладати в них спасаючий сенс і не можемо приписувати їм Божественне походження.

 

У зв'язку з цим, ми жодним чином не можемо приймати вчення про реінкарнацію, характерне для таких релігій, як буддизм та індуїзм. Святе Письмо стверджує, що людина вмирає тільки один раз, і за цією єдиною смертю послідує Божий суд. Заперечення пекла, тобто вічного покарання, заперечує також необхідність робити добро і уникати зла - адже, згідно теорії реінкарнації, завжди можна «виправитися», переродившись ще раз. Реінкарнація суперечить також віровченню про створення світу і створення людини. Адже, людина створена як єдність людського тіла і душі, і ймовірність перевтілення людини в якісь нижчі істоти входить в контраст з біблійним уявленням про створення людини. Вчення про реінкарнацію робить також з людини істоту, позбавлену совісті і свободи. А за відсутності совісті і свободи неможлива ніяка спокута, ніяке очищення.

 

Згідно зі Святим Письмом, кожна душа безсмертна: вона не гине, відділившись від тіла в момент смерті і знову з'єднається з тілом тільки при воскресінні мертвих, яке відбудеться один раз і навіки. Люди, згідно Біблії, після створення перебували в стані первозданної праведності. Але ця гармонія була порушена гріхом наших прабатьків. Первородний гріх полягає в тому, що людина прирівняла себе до Бога, поставивши себе на перше місце і не послухавшись Творця. Всі люди - співучасники гріха, вчиненого Адамом. Апостол Павло пише: «Непослухом одного чоловіка багато стали грішними». Первородний гріх - це не особиста провина кожної людини, а позбавлення первозданної святості та праведності. Христос Своєю жертвою, смертю і воскресінням звільнив людство від цієї ситуації рабства гріха. Хрещення змиває первородний гріх і повертає людину до первозданної гармонії з Богом, проте наслідок первородного гріха, схильність до зла залишається в людині і вимагає духовної боротьби.

 

Коли людина вмирає, то вона постає перед судом Божим. Існує приватний суд і загальний суд. Приватний суд відбувається в момент смерті людини, коли її душа постає перед лицем Божим. Про це йдеться, наприклад, у ІІ Посланні до Коринтян (5,10): «Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе».

 

Загальний же суд настане для всіх, в кінці світу. Про це свідчить Євангеліє від Матея (25, 31-46): «31 Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. 32 І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33 і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. 34 Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. 35 Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; 36 нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. 37 Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? 38 Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39 Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? 40 А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. 41 Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; 42 бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; 43 був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. 44 Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? 45 А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили. 46 І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне»

 

Отже, для християн не може бути ніякої реінкарнації. Вчення про реінкарнацію знаходиться в контрасті з християнським віровченням. Що стосується «спогадів про минуле життя», ймовірно, Ви маєте на увазі так звані Дежа вю - це суб'єктивні відчуття людини, ілюзія пам'яті, коли здається, що те, що відбувається тепер уже відбувалося раніше. Дежа вю характерні для всіх людей, але найбільш сильні його форми, за твердженнями психологів, свідчать про деякі форми порушення пам'яті або діяльності мозку.

 

За матеріалами: Радіо Ватикан

 

На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан - rus@vatiradio.va, поштова адреса для запитань -  – Російська служба Радіо Ватикану, 00120 Ватикан.


Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць