Початок листопада 2014 року у Лігурії у війде в історію Італії як дощовий період у щоденних зливах та штормових попередженнях. Але неділя 16 листопада має стати винятком у цьому похмурому часі і Божим знаком, що ще раз пригадує про Боже милосердя і підтримку тих, котрі впродовж 10 років були вірними, творячи святу справу – Церковну громаду. Так у цей день було чудесно сонячно і душевно тепло в часі урочистих святкувань у храмі Найсвятішого серця Ісуса в Савоні.

16 листопада 2014 року відбулися урочисті святкування 10 річниці української Церковної громади у м.Савона. Звершилось велике свято однієї християнської сім’ї. Сім’ї, до якої в гості звідусіль приїхали її духовні родичі з Генуї, К’яварі і також з Риму, в особі апостольського візитатора владика Діонізія Ляховича.
Ми всі різноманітні як особистості, у кожного свій характер, своє розуміння і бачення життя, складність характеру, здібності, різні таланти, різний інтелект, різна освіта. Але коли приходимо в храм в дивний спосіб ми стаємо однією спільнотою, одним організмом, одним цілим в Христі Ісусі, одним, які в центрі усього бачать тільки Христа Господа нашого, який власне нас таких слабких, обмежених, різних укріпляє, дає нам цей дар творення церковної громади.
Все розпочалось із зустрічі вірних із єпископами. На площі перед храмом представники двох громад, української та італійської, зустрічали владик Діонізія та Вітторіо згідно української традиції: хлібом і сіллю. При вході в храм священики о.Віталій та Дон Джіно передали престольні хрести для благословення і під співом: “Будь ім’я Господнє благословенне” вся церковна громада вірних увійшла у храм. Перед Богослуження голова Церковного братства Сестриця Люба Кравченко звернулась словами: “Слава Ісусу Христу!  Високо преосвященний владико Діонізію та Ваше екселенціє, єпископе Вітторіо, всечесні отче Віталію, Дон Джіно та Дон Пєро, гості нашого свята із сестринських громад, дорогі браття і сестри у Христі.
Будучи цього року головою Церковного братства, від імені нашої церковної громади, рада вітати вас у цьому храмі у цей святковий день,  день, коли ми благодаримо Бога за прожиті 10 років у церковній спільноті.
10 років тому, люди почали збиратись у парку і мріяти про спільну молитву, яка спочатку була у приміщені Мігрантесу, а перша Літургія звершилась у храмі Сан Рафаеле ал порто (San Rafaele al Porto),
Потім отримали благословення молитися у храмі San Giovanni Battista по вулиці Guodobono, яку утримує Конфратерніта. (Confraternita`). З 2013 року єпископ Вітторіо Лупі благословив нас на молитву у храмі Найсвятішого Серця Ісуса. Сюди приходять усі струджені і обтяжені та находять полегшу душам,  тут заносяться молитви за нас, за наші сім’ї, за наш народ, за Україну. І сьогодні, преосвященні владики і духовні отці, просимо благословити цей день, це богослужіння, це свято!
Нехай Бог милостивий благословить нас, благословить усіх наших ближніх, які ще шукають дорогу до Нього.”
Архиєрейська Літургія була відслужена двома єпископами у Візантійському обряді у двох мовах у співслужінні трьох священиків. Хочеться відзначити, що заради святкування недільна Служба Божа у римському обряді була заміна нашої Східною Літургією і тому було багато присутніх італійських вірних. Преосвящений Владика звернувся із словом вірних спочатку італійською мовою, а потім українською. Його роздуми розпочались від хліба. Україна – це житниця Європи, а тепер українці скитаються по європі у пошуках “щоденного хліба”. Народ хоче кращого майбутнього і на це він заслуговує, але на жаль є ті, котрі перешкоджають процвітанню. Ми маємо молитися за тих ворогів нашого народу, за їхнє навернення. Не дозвольмо, щоб злість, ненависть, помста зачіпились у нашому серцю, бо першому, кому пошкодимо, це нам самим, а цими негативними почуттями користі нашим захисникам не принесемо. Довірмося Богу і Його святому провидінню, а Бог своїх не залишить у біді. Єднаймося, бо в єдності сила народу. Пам’ятаймо про що нас учив Ісус”
По закінчені Літургії капелан о.Віталій поблагодарив єпископів і вірних за молитву і продовжив: ” … Хочу відзначити, що храм Найсвятішого Ісуса – це знак Божий для нашої громади, яка зробила свій шлях віри, молячись у різних храмах Савони, а тепер зупинились ось тут. Цей храм збудований із цегли і її видно. Із історії побудови храму знано, що парафіяни самі несли по цеглі на будову і тому ці цеглини нагадують кожного парафіянина. Наша спільнота також принесла свої духовні цеглинки і дякуємо Богу, що українська церковна спільнота будується вже 10 років. Цього року активно долучились молодь і це дає добру надію на майбутній розвиток.”
Далі український священик звернувся із словами до єпископа Савони, Вітторіо Лупі: “Спасибі за вашу жертвенну увагу і любов до нашої спільноти. Як Христос полюбив Церкву так і ви любите нашу громаду, що даруєте свій час і старання, щоб підтримати нас, то ж прийміть на знак вдячності хресне розп’яття, що виготовлене руками українця із нашої громади у східному стилі. Нехай воно буде також пригадкою, що наша спільнота завжди пам’ятає про вас у молитві ”
У свою чергу єпископ подякував громаді за молитву і за дари, якими українці служать вірним італійського народу. Потім урочисто поблагословив усіх щойно дарованим розп’яттям.

Владика Діонізій вшанував цю урочистість почесною грамотою і висловив свої слова вдячності. Після Многоліття уся церква, згадуючи нелегкий час нашого народу, молитовно заспівала “Боже, вислухай благання”.

Настуною частиною святкувань була наша гостинність, на яку запросила голова братства п.Люба Кравченко.

Велике свято продовжилось у перекусці і у чудовій відпочинковій програмі: концерт, танці, розваги. Все було заплановано, щоб кожен відчув себе, що він є добрій люблячій сім’ї де є панує щирість, веселість і взаємна підтримка.

Частували гостей українськими стравами: гречкою, вінегретом, узваром, канапками з українським хлібом та салом… І не залишились гості також без солодощів – смачного українського сирника.

Громада з Савони для всіх гостей приготувала святковий концерт, який супроводжували українські та церковні пісні, вірші про Україну, молодь підготувала пантоміму на тему “В єдності сила”, у якій показала наскільки важливо бути разом з Господом та згуртованими між собою, оскільки лише так можна подолати зло і так легше захистити перед бурями у нашому житті.
Савонці від своїх гостей отримали подарунки і привітання. Голова Церковного Братства м.Генуї Андрій Мельникович від імені громади привітав з 10 – літтям і звернувся з особливою подякою тим, хто був від самих початків, хто започаткував цю громаду, тим хто продовжував і продовжує цю святу справу. Це дуже схоже на помноження хлібів, коли ті перші люди, зібравшись разом, принесли себе як кілька хлібин і рибин, а потім з роками Господь помножив нас і ми виросли до гарної великої громади. Він звернув велику увагу на те, що ми зараз живемо в непростий час, коли світ особливо і настирливо намагається нам нав’язати нового ідола – це гроші. Багато людей вже йому служать, натомість,коли Ісус жив на землі, він, започаткувавши Церкву, показав, що можна будувати все з любові. Ми всі прагнемо, щоб сім’я була побудована на любові, не було сварок, так само повинна панувати любов і у нашій громаді. На завершення побажав духовного росту і зростати чисельністю, тому, що чим більше людей буде вибирати цей кращий варіант, тим більше буде слабнути цей світ, який зав’язаний на грошах. А від представників громади м. К’яварі ми отримали чудове пісенне привітання.
Після концертної програми всі присутні на святі мали можливість поспілкуватися та задати свої запитання владиці Діонізію.
Перше запитання від імені громади задав о.Віталій, який зазначив, що Україна переживає важкі часи пов’язані з війною, багатьох людей цікавить питання, як поводитися в даній ситуації і чи є доцільність проведення будь-яких святкувань. На що владика Діонізій відповів, що ми повинні співпереживати, допомагати та підтримувати наших військових і на нашу батьківщину, захищати її, але разом з тим повинні продовжувати жити іти вперед та творити добро там, де ми є. Лише так ми можемо подолати зло яке зараз панує. Ми маємо підтримувати один одного на дусі і пригадувати один одному, щоб уникали будь-якої форми зла. Коли стаємо носіями поганих думок, то впершу чергу самі собі шкодимо. Маємо відкритися і з вірою та надією жити. Пам’ятаймо, що Ісус нас учив: любити! Любити ворогів!

Наступне питання прозвучало від п. Софії, яка попросила пояснити відмінність між католицькою і православною вірою, оскільки часто зустрічає людей, які відмовляться іти до храму, тому, що вони є православні. На що владика Діонізій відповів, що православні це ті, що правильно визнають сутність християнської віри, а католики – це відкриті на єдність, на вселенськість. Тому ми маємо одну і ту ж саму сутність віри, якщо православна сторона відкидає католиків, тоді вони заперечують самих себе, і навпаки. Він зазначив, жартуючи, що у Раю будуть всі християни, а у пеклі “тільки католики” і “тільки православні”.

Всі гості отримали від владики у подарок молитвеники “Щоденні молитви” з основними аспектами “Живої парафії, як місце зустрічі з живим Христом”.

Не обійшлося свято без української музики та танців. Протягом всього свята панувала тепла та душевна атмосфера.
На завершення святкування пролунала пісня побажання “Щастя, Віри, Надії, Любові та Божого благословення” у виконанні громади Савони і після привітання вся наша духовна  родина об’єдналася у єдиному колі і, взявшись за руки, разом затанцювала, співаючи пісню “Родина-родина, від батька й до сина”.

Велика подяка всім, хто приєднався і розділив з нами цю радість.

Благодаримо тебе, Боже, за прожиті роки Святій Твоїй Церкві і благослови нас на початок цього ювілейного року! Благодаримо за чудо сонячного дня у день святкувань, за цей видимий знак Твоєї сонячної присутності серед мороку наших днів. Віримо, що ти є освячення наше і Тобі славу возсилаємо.

А ти, Дорогий друже, можеш стати членом нашої духовної сім’ї. Приходь у Храм Найсвятішого Серця Ісуса у м.Савона і стань учасником святої справи – творення Церковної спільноти. Бог і ми чекаємо на тебе.

Андрій та Соломія Шаблюк,
Савона