В Україні буде напрацьовано словник "небажаної" лексики та критерії до інформації, яка є неприпустимою для поширення в медіа, — голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим'юк.

На запитання щодо критеріїв інформації, яка може ображати почуття та є неприпустимою для поширення в ефірі, робота над якими була анонсована раніше, голова Нацради Герасим’юк заявила, що йдеться не лише про почуття вірян, а й про так звані чутливі спільноти - етнічні, національні, ЛГБТІК, спільноти людей з інвалідністю, ветеранські та інші.

Після роману Орвелла «1984» всі вважали, що потрібно готуватися та не допустити появи нового тоталітаризму.

В результаті тоталітаризм не з’явився - з’явилися Сорос зі своїми експериментами над людьми, Цукерберг зі своєю інтернет-цензурою, біснуваті меншини з ЛГБТ, п'ятихвилинки ненависті та «новомова».

Щодо «новомови» (Newspeak).

Термін того ж самого Джорджа Орвелла.

«Новомова» мала унеможливити будь-які відхилення від політичної лінії Партії. Це досягалося тим, що поняття «новомови» мали тільки максимально допустимий діапазон слів.

Метою ж «новомови» було звуження меж людського мислення, для чого словниковий запас мови зводився до мінімуму. Якщо без слова можна було обійтися, його не мало бути в словнику «ново мови».

(Більш детально про базові принципи побудови мови можна прочитати в есе «Про новомову», який Орвелл включив в роман «1984» як додаток).

То я до чого.

Все це є наслідком ліберальної ідеології, яка виступає за багаторівневе звільнення людини від будь-яких обмежень. Сьогодні він продовжує «звільняти» індивіда від всіх залишків «колективності», які ще збереглися в ньому за інерцією.

Лібералізм, за своєю логікою, надає можливість кожному створити свою власну мову, на якій можна буде безперешкодно висловлювати будь-які стани й відтінки почуттів. Оскільки, за його логікою, користуючись класичною мовою людина оперує чиєюсь, а не своєю власною. А це вже «тоталітаризм».

І ця «мовна» пліснява вже цвіте вже на повну силу.

- Скільки я показую пальців, Вінстоне?

- Чотири.

- А якщо партія каже, що їх не чотири, а п'ять, - тоді скільки?

Орвелл 1984