Вшановуючи 400-ліття від дня смерті священномученика Йосафата, маємо нагоду більше дізнатися про цього відомого в цілому світі і мало відкритого в Україні українця, людину, яка здійснила глобальну зміну в історії нашої Церкви. На жаль, значимість діяльності цього видатного церковника досі не є належно оцінена в суспільстві.

Про постать священномученика Йосафата, його вплив на формування духівництва сьогодні та важливі кроки, які має зробити наша Церква для популяризації його діяльності поспілкувалися з Архиєпископом і Митрополитом Львівським Ігорем.

― Святий Йосафат жив (народився у 1580 році) у період, коли наша Церква відновила єдність із Римом ― 1596 році. Це були нелегкі роки, щоб обрати правдиву Церкву і віру. Думаю, йому було непросто. Та все ж він віддано служив нашій Церкві ― став монахом, дияконом, священником, єпископом, ― розпочав розмову владика Ігор.

Архиєпископ переконаний, що масштабне вшанування 400-річчя смерті святого мало би стати поштовхом до глибшого вивчення його життя та служіння.

― Є різні розвідки про життя цього священномученика, та вартувало би досліджувати більше цю постать. Думаю, що навіть архіви в Україні не є достатньо вивчені, тож науковці з церковного середовища мали б докласти більше зусиль для вивчення цієї теми. Кажуть, святий Йосафат писав дуже добрі проповіді, хотілося б їх почитати. Можливо ювілей 400-ліття стане поштовхом для заглиблення в його життя та діяльність, щоб виокремити різні періоди. Життя святого Йосафата не було довгим, лише 43 роки, та воно було дуже плідним для життя Церкви, ― додав Митрополит.

Архиєрей підкреслив важливість вшановувати святого Йосафата через різні духовно-мистецькі заходи. Це також дасть можливість ширшому загалові людей отримати більше інформації про його служіння і духовне зростання.

― Священномученик Йосафат є дороговказом для тих, хто хитається у вірі. Він, поза всіма перешкодами які його чекали, перемагав і показував, як бути вірним Богові та святій Церкві. Пригадую, коли читав життєпис цього святого то звернув увагу на те, що він, прибувши до Вільнюса у монастир, навіть не мав взірця для наслідування. Та багато читав, молився і поступово став зразком для інших. Святий Йосафат багато молився ночами, бичував себе, не носив сорочку, а ходив у волосінниці, яка в’їдалася в його тіло, постив дуже строго. Це варто розповідати людям.

Владика Ігор підкреслив також необхідність просити Господа, щоб покликав особу, яка би зуміла розкрити постать святого Йосафата, відобразивши його таким, як був ― простою людиною з переживаннями і помилками. На переконання владики, це би більше зближувало, аніж строгість і недосяжна для середньостатистичної людини святість.

― Загалом важливо більше розповідати суспільству про будителів нашої Церкви. Про їхню працю для її формування і розвитку. До прикладу, Митрополит Шептицький багато дбав про церковне майно. Зрештою, кожен єпископ має дбати про те, щоб утримувати і розвивати церкву. Маркіян Шашкевич був теж великим будителем. Зрозуміло, що сьогодні для нас це має інший котекст, коли ми звершуємо Богослужіння і проповідуємо українською мовою. А тоді він був національним і духовним будителем. Іпатій Потій, Вільямін Руцький теж були будителями… Вони відновили єдність церкви зі вселенською церквою. Наші священники, які в час підпілля їздили по селех, проповідували, чи в час відновлення нашої церкви піднімали народ, будували храми, повертали їх в лоно своєї Церкви. У нас і сьогодні є не просто священники, а будителі, які формують суспільство, які є для нього дороговказами. Візьмімо, наприклад, капеланів які перебувають на передовій із нашими воїнами, збирають все необхідне для них. Вони є прикладами для інших, як захищати рідну землю, ― наголосив владика Ігор.

Митрополит підкреслив важливість заглиблення у проповіді святого Йосафата:

― Ті слова священномученка Йосафата актуальні й сьогодні. Це ― святий Вселенської Церкви. Він свідчив про віру в Бога і про відданість святій Церкві. Варто також молиться до святого Йосафата за заступництво перед Богом, ― наголосив Архиєрей.

Також владика Ігор додав:

― Цього року, з нагоди 400-ліття вшанування пам’яті святого Йосафата через Тайну Сповіді і Євхаристії можна отримати повний відпуст гріхів. У монастирі Згромадження Сестер святого священномученика Йосафата (вул. Заклинських, 18) така можливість є упродовж року. Також право надавати повний відпуст мають отці-василіяни. У Львівській Архиєпархії така можливість є разовою. Тож раджу скористатися нагодою примирення з Богом і духовним зближенням зі святим Йосафатом.

Нагадуємо, впродовж року на різних парафіях Львівської Архиєпархії відбувається низка заходів, приурочених до вшанування пам’яті священномученика Йосафата, з нагоди 400-ліття його смерті.

Довідка:

«Відпуст – це прощення перед Богом дочасної кари за гріхи, провина яких уже стерта. Відпусту досягає за певних умов християнин, відповідно наставлений, через посередництво Церкви, яка як служителька Відкуплення розділяє і дає його своєю владою зі скарбниці заслуг Христа і святих» (Павло VI, Апостольська Конституція Indulgentiarumdoctrina, 1).

Як прийняти повний відпуст:

(а) позбавлення будь якого прив’язання до будь якого тяжкого чи легкого гріха;

(б) виконати одне діло милосердя. Їх є три види: побожні чи релігійні практики – наприклад відвідати вказаний храм; діла милосердя – наприклад відвідати хворих чи самотніх, призначити певну суму на діла соціального чи релігійного характеру, посвятити свій особистий час на соціальні потреби; діла покути – часткове відречення від споживання (наприклад куріння, алкогольних напоїв), піст, стриматись від споживання м’ясних страв (чи інших страв відповідно до вказівок Синоду єпископів або Єпископської Конференції) або віддати певну суму грошей вбогим.

(в) прийняти Святі Таїнства Покаяння і Євхаристії,

(г) помолитись в наміренні Святішого Отця.

Спілкувалася Наталія Павлишин