Приймаючи на аудієнції паломників з дієцезій Чезени-Сарсини, Савони-Нолі, Імоли і Тіволі, які прибули до Риму з нагоди 200-річчя від дня смерті Слуги Божого Пія VII, Святіший Отець підкреслив його особливі риси, як дбання про єдність, свідчення й милосердя, закликаючи наслідувати ці чесноти.

Під час зустрічі із єпископами, абатами, ченцями та мирянами з дієцезій Чезени-Сарсини, Савони-Нолі, Імоли і Тіволі, що відбулася в суботу 20 квітня 2024 року, в залі Павла VI у Ватикані з нагоди 200-річчя від дня смерті Слуги Божого Пія VII, Папа Франциск зазначив, що Папа К’ярамонті був і є для всіх нас чудовим прикладом доброго пастиря, який віддає своє життя за своє стадо (пор. Ів 10,11). Він підкреслив, що Пій VII «був людиною надзвичайної культури і побожності, був благочестивим». «Чернець, абат, єпископ і Папа – у всіх цих служіннях він завжди зберігав свою відданість Богові й Церкві, навіть ціною великих жертв», – продовжив Єпископ Риму, пригадавши про один із найвизначніших моментів біографії Папи К’ярамонті – його полон. Коли в обмін на душпастирські компроміси йому запропонували втекти, він відповів: «Non debemus, non possumus, non volumus» (Ми не мусимо, не можемо і не хочемо). Тим самим, ціною власної свободи, він підтвердив обітниці, складені під час сходження на Папський престол.

Бути будівничими єдності

Аналізуючи життя згаданого Слуги Божого, Папа підкреслив «три основні цінності, які засвідчив Пій VII і які були важливими упродовж його понтифікату: єдність, свідчення і милосердя». За словами Папи Франциска, Пій VII був палким прихильником і захисником єдності у часи чвар і жорстоких поділів. Пошук єдності був для нього особливо важливим під час заворушень, спричинених Французькою революцією та навалою Наполеона. Завдяки притаманному йому спокою та наполегливості в збереженні єдності, Пій VII зумів «перетворити знущання тих, хто хотів його ізолювати і віддалити, позбавивши його будь-якої гідності, на можливість для оновленого послання відданості й любові до Церкви». Таким чином, «сформувалася спільнота, убога з матеріального погляду, але морально міцніша, сильна і правдива». «Його приклад спонукує нас бути в наш час, навіть ціною зречень, будівничими єдності у Вселенській Церкві, в місцевій Церкві, в парафіях і сім’ях: об’єднуватися, сприяти примиренню, сприяти мирові, бути вірними правді в любові!» – закликав він.

Відважний проповідник Євангелія

Святіший Отець зазначив, що Папа К’ярамонті був відважним проповідником Євангелія, словом і життям. Підкреслюючи наступну цінність – свідчення, Папа пригадав, що Слуга Божий на початку свого понтифікату сказав кардиналам-виборцям, що «Церква потребує наших добрих прикладів; щоб усі зрозуміли, що не [...] в пишноті [...], а радше в погорді до багатства, в смиренності, скромності, терпінні, милосерді і, нарешті, в кожному священичому обов’язку відображається образ нашого Творця і зберігається автентичний вимір Церкви» (там же, 8-9).

Далекосяжні реформи і моціальні проекти

Коментуючи третій аспект – милосердя Папа Франциск розповів, що «незважаючи на важкі перешкоди, поставлені на шляху Папи Пія VII наполеонівськими подіями, він конкретизував свою турботу про потребуючих, відзначившись деякими далекосяжними реформами і соціальними ініціативами, новаторськими для свого часу, такими як перегляд “васальних” стосунків з подальшою емансипацією бідних селян, скасування багатьох аристократичних привілеїв (див. PIO VII, Motu proprio Quando per ammirabile disposizione, 6 липня 1816 р.), а також заснування кафедри хірургії в Університеті La Sapienza з метою покращення медичного обслуговування та розширення наукових досліджень.

Втілювати цінності Пія VII

Пій VII проявив велике милосердя щодо своїх гонителів. Хоча він засуджував їхні помилки і зловживання, однак був відкритим до діалогу і завжди пропонував прощення, до тієї міри, що після реставрації, прийняв в Папській державі родичів того ж Наполеона, який кілька років тому розпорядився про його ув’язнення. Папа закликав вірних роздумувати та засвоювати цінності, якими керувався їхній великий земляк: любов до істини та до єдності, діалог, увага до убогих, прощення, наполегливе прагнення до миру.