У передмові до книги про питання до Бога у Біблії, яку написали відомі домініканці, Святіший Отець зазначає, що форма думки у формі запитання дозволяють краще пізнати Бога, Якому більше подобаються запитання, ніж відповіді.

31 жовтня 2023 р. на полицях книгарень з’явиться книга Ватиканського книжкового видавництва «Питання про Бога, питання до Бога. У діалозі з Біблією». Її автори – отці домініканці Тімоті Редкліф та Лукаш Попко. Передмову до книги написав Папа Франциск, виокремивши кілька важливих аспектів цієї праці, у якій багатство літературних, поетичних і кінематографічних посилань вказують на багатство вираження, що збагачує наше уявлення про віру.

Питання, які спонукають до глибшого пізнання

На початку передмови Святіший Отець зауважує, що Христос любив ставити запитання. Наприклад, одним з перших речень Ісуса у Євангелії від Йоана було питання: «Чого шукаєте?», адресоване двом учням Івана Хрестителя, які пішли за Ним. «Питання – це людський жест, дуже людський жест: у ньому проглядається бажання знати, пізнавати, особливість кожного з нас не задовольнятися тим, що є, а йти далі, чогось досягти, заглибитися в об’єкт», – пише Папа.

На його думку, той, хто ставить запитання, «оживлений неспокоєм, який сяє як ознака життєвої сили». Натомість, той, хто не ставить запитання, думає, що володіє істиною, а отже Богом. «Блаженний П'єр Клавері, єпископ в Алжирі, домініканець, як і автори цього тексту, мученик дружби і діалогу з нашими братами-мусульманами, – пише Святіший Отець, – любив повторювати: “Я віруюча людина, я вірю, що Бог існує. Але я не претендую на те, щоб володіти Ним, ні через Ісуса, Який відкриває Його мені, ні через догми моєї віри. Богом не володіють”». За словами Папи, у цьому контексті йдеться радше за пошук, бажання й тугу, які «набувають конкретної форми в тому, щоб ставити запитання, мати запитання, слухати запитання інших».

Бог любить запитання

Наступник апостола Петра зазначає, що дана книга вчить нас, як важливо просіювати наші запитання. Пригадуючи те, що філософія народилася з великих питань буття, він зазначає, що християнство завжди стояло на боці тих, хто ставить запитання. «Бог любить запитання, справді любить їх. Я думаю, що він любить питання більше, ніж відповіді, адже відповіді закриті, а питання залишаються відкритими. Так само, як Бог, – писав один поет, – це кома, а не крапка: кома відсилає до чогось більшого, спрямовує дискурс уперед, залишає відкритою можливість комунікації. Крапка закриває дискурс, ставить крапку в дискусії, зупиняє діалог», – наголошує Святіший Отець. У контексті біблійних запитань, він зазначає, що ставити запитання означає залишатися відкритим на те, щоб прийняти щось, що може вийти за межі нас самих, а «давати лише відповіді означає залишатися прив'язаним до власного погляду на речі».

Біблійні питання, які виявляють внутрішню сутність людини

Папа зауважує, що питання, які описуються у книзі також передають нам ще один урок: якість і щирість наших запитань. За його словами, є ті, хто ставить запитання, щоб поставити співрозмовника у скрутне становище, іноді ми розпитуємо людей зі злим умислом, намагаючись наразити співбесідника на небезпеку тощо. «Саме тому автори також розглядають деякі питання в Біблії, які не є настільки щирими, як повинно бути в кожному питанні», – пише Святіший Отець, додаючи, що в цьому Боже слово є великим учителем, адже виявляє правду серця. Книга демонструє, що «кожне автентично людське слово просякнуте божественним словом». Крім того, «питання, які аналізують і обговорюють автори, актуальні й сьогодні, вони потрясають нас до глибини душі навіть у нашому цифровому суспільстві, бо це слова, які кожне не знеболене серце вміє сприймати як вирішальні для власного життя», – зазначає Папа.

Гумор, що тішить душу

Наостанок Святіший Отець дякує авторам за один з важливих елементів – ця книга просякнута гумором, який має принаймні подвійну цінність. По-перше, «гумор – це людське самовираження, яке дуже близьке до благодаті. Гумор – це легкість, він лагідний, він тішить душу і дає нам надію. Той, хто має гумор, навряд чи буде не любити інших, швидше за все, буде великодушним, вміє переосмислювати себе», – зауважує Папа Франциск. По-друге, гумор, коли його переживає віруюча людина, показує, що християнська віра не є чимось похмурим чи педантичним. «Віра робить обличчя тих, хто її сповідує, сяючими. Євангеліє дає радість, справжню радість, не ефемерну радість, а справжню радість: той, хто вірить є щасливий, у нього немає похоронного обличчя. Він щаслива людина, це видно по його обличчю!», – пише Наступник апостола Петра. На завершення передмови він виокремлює три взаємодоповнюючі між собою заклики: щоб ми, віруючі, залишалися неспокійними, завжди могли ставити запитання і навіть трохи зналися на гуморі.