В ефірі італійського телебачення вийшло годинне інтерв’ю з Папою Франциском, в якому він відповів на різні запитання, як особистого характеру, так і щодо ситуації в світі та в Церкві.

Благословення для всіх, наслідуючи Бога, який є добрим, а не карателем, страх перед ескалацією війни та здатністю людства до самознищення, підтвердження того, що він не має наміру йти у відставку, а також оголошення про дві поїздки: до Полінезії в серпні та до рідної Аргентини наприкінці цього року. Це деякі з тем, про які Папа говорив в інтерв'ю з журналістом Фабіо Фаціо для програми «Che tempo che fa», що 14 січня 2024 р. вийшла в ефір на італійському телеканалі «Nove».

Діти, що втратили здатність сміятися

Під час розмови, що тривала приблизно одну годину, Святіший Отець, відповідаючи на запитання, що стосувалися дітей і молоді, серед іншого розповів про те, як минулої середи під час загальної аудієнції зустрічався із дітьми з України. «Вони бачили, що таке війна, і, скажу тобі, Фабіо, жодна з них не посміхалася. Діти спонтанно усміхаються, я давав їм цукерки, а вони не усміхалися. Вони забули усмішку, а коли дитина забуває, що таке усмішка – це злочин. Ось до чого призводить війна: вона стає на заваді тому, щоб мріяти».

Страх перед ескалацією

«Ця ескалація війни мене лякає, тому що розвиток цих войовничих кроків у світі змушує замислитися, чим це все закінчиться. Маючи тепер атомну зброю, яка знищує все. Чим це все закінчиться? Як Ноїв ковчег? Це мене лякає. Здатність до самознищення, яку людство має сьогодні», – зазначив Папа, заохочуючи, водночас, не втрачати надію, яка «є рушійною силою, що дає нам змогу прямувати вперед». «Найпрекраснішим у надії є те, що вона – це якір, який ти кидаєш і рухаєшся далі, чіпляючись за мотузку, щоб дістатися до берега. Цей якір, який є образом надії, ніколи не розчаровує. Але саме ми самі створюємо розчарування – багато з них є злочинними», – мовив він, розповівши, як кожного дня спілкується із духовенство у Газі, дізнаючись про те, що там відбувається. «Два народи, покликані бути братами, знищують один одного. Цим і є війна: знищенням», – сказав Святіший Отець, нагадуючи, що війна розпочалася ще на початку біблійної розповіді, з історії про Каїна та Авеля.

«Почалася ворожнеча, злочин війни... Далі, в історії завжди були війни. Але війна – це егоїстичний вибір, в основі якого цей жест: взяти для себе. Мир, з іншого боку, має протилежний жест: простягнути руку, даючи. Це правда, що будувати мир ризиковано, але війна є більш ризикованою, більш ризикованою», – наголосив Папа, а роздумуючи про причини війн, зауважив, що важко виокремити загальну мотивацію. «У когось це почуття патріотизму, у когось – економічний інтерес, у когось – створення імперії та рух уперед: сила панування. У кожного своя мотивація, але війни завжди ведуть до руйнування», – сказав він.

«Зло походить, – пояснив Святіший Отець під час інтерв'ю, – із серця, завжди. Ми маємо вибір: або добро, або зло. Серце від самого початку здатне чинити зло. Згадаймо сварку братів Каїна та Авеля. Ми маємо таку можливість. А далі всі війни, які були після цього. Із серця. Серце має здатність творити добро і зло, і в цьому полягає факт свободи людини. Людина є вільною. Це правда, що багато разів вона обумовлена соціальними й політичними питаннями, але серце людини є вільним, і коли глава держави вирішує вести війну, – як правило, наступальну, а не оборонну війну, – він робить це вільно». Крім того, Папа згадав і про те, що війни ведуться також, щоб продавати й випробовувати зброю…

Полеміки часто виникають із незнання

Участь у передачі «Che tempo che fa» стала для Папи Франциска також першою нагодою у публічному просторі висловитися щодо Декларації Дикастерії віровчення «Fiducia supplicans» про благословення, яка передбачає також благословення для «неврегульованих пар». Відповідаючи на запитання про полеміку навколо цього документа, Святіший Отець зазначив, що «у момент прийняття рішення є певна ціна самотності, яку доводиться платити», а несприйняття в більшості випадків пов’язане із незнанням. «Я кажу, що коли тобі не подобається рішення, іди і говори, висловлюй свої сумніви, проведи братерську дискусію, і так все рухається вперед. Небезпека полягає в тому, що коли мені це не подобається, я вкладаю це в своє серце, і таким чином я стаю стійким і роблю погані висновки. Так сталося з останніми рішеннями про благословення для всіх», – сказав він. Переходячи до суті питання, Папа підкреслив, що Господь благословить усіх, але далі «люди повинні ввійти у спілкування з Господнім благословенням і побачити, в чому полягає дорога, яку їм пропонує Господь». «Але ми повинні взяти їх за руку і допомогти їм йти цією дорогою, а не засуджувати від самого початку. І в цьому полягає душпастирська праця Церкви», – підкреслив Святіший Отець.

Бог не втомлюється прощати

У цьому контексті Папа зауважив, в цьому полягає важлива праця сповідників. «Я завжди кажу сповідникам: ви все прощайте і ставтеся до людей дуже доброзичливо, як Господь ставиться до нас, а далі, якщо хочеш допомогти людям, то можеш з ними поговорити і допомогти їм рухатися далі, але прощайте всім», – сказав він, розповівши, що протягом 54 років священства лише один раз відмовив у розгрішенні, розпізнавши лицемірство пенітента. «Прощення призначене для всіх, – підкреслив Папа, – мені подобається одна річ, яку мені сказала одна дуже мудра, проста людина: "Бог не втомлюється прощати, ніколи. Бог завжди прощає, бо це від Нього походить прощення, але це ми втомлюємося просити прощення". І в цьому полягає проблема. Серце, відкрите на прощення, відразу прийняте серцем Ісуса, Який все прощає, все прощає, але наше зачерствіле серце стає нездатним просити прощення, і це дуже погано: нездатність просити прощення. І звідти походить нездатність бути прощеним, але не тому, що Господь не прощає, ні, Він все прощає».

Не маю на думці зречення

На запитання Фабіо Фаціо про його здоров'я та можливу відставку Святіший Отець Франциск відповів: «Це не є ані на думці, ані предметом турботи, ані навіть бажанням. Це можливість, відкрита для всіх Пап, але на даний момент вона не є в центрі моїх думок і переживань, моїх почуттів. Поки я відчуваю, що можу служити, я буду йти далі. Коли більше не зможу, настане час подумати про це».

Найнагальніша реформа

Ділячись думками про те, яка реформа є найнагальнішою в Церкві, Папа сказав, що «реформа сердець усіх християн». За його словами, структури потрібно зберігати, змінювати, реформувати, відповідно до мети. І це може бути «навіть механічним, у доброму значенні цього слова»: змінювати, щоб оновлювати. А серце потрібно «реформувати кожного дня», тобто, навертатися, щоразу, коли відчуваємо щось лихе в ньому, як от заздрість. «І ми повинні постійно каятися та змінювати своє серце. І бути уважними: що відбувається в моєму серці, щоб змінити. Спочатку змінити серце, а потім змінювати структури. Структури треба змінювати, бо історія не стоїть на місці. Те, що було добре в минулому столітті, вже не є добрим зараз. Але справжня свобода полягає в тому, щоб їх змінювати, тому що вони не є абсолютними речами самі в собі», – сказав він.

«Потребую Божої допомоги і ваших молитов»

«Я знаю про свою слабкість, а тому мушу просити всіх про молитву, щоб вони молилися за мене, щоб я залишився вірним у служінні Господеві». Так Папа Франциск пояснив, чому кожну свою зустріч, кожен лист завершує проханням про молитву. «Тому що я грішник, і мені потрібна Божа допомога, щоб залишатися вірним покликанню, яке Він мені дав», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що кожен має своє покликання, яке повинен здійснювати.

Майбутні подорожі

Щодо ситуації в Аргентині Папа сказав: «Вона мене непокоїть, бо люди там дуже страждають. Це важкий момент для країни. У планах є можливість здійснити подорож у другій половині року, тому що зараз відбувається зміна уряду, з'являються нові речі, і я також маю певні зобов'язання. Наприклад, у серпні я маю здійснити подорож до Полінезії, це дуже далеко, а після цього можна було б поїхати в Аргентину, якщо вдасться. Я хочу туди поїхати. Після десяти років – це було б добре, я можу поїхати туди».