Черговою постаттю, яку Папа Франциск представив у рамках циклу, присвяченого апостольській ревності, став блаженний венесуельський лікар Хосе Ернандес.

Апостольська ревність полягає у слідуванні не за власними прагненнями, а в готовності до Божих задумів. Думками про це ділився Папа Франциск з паломниками, які в середу, 13 вересня 2023 р. зібралися на площі Святого Петра у Ватикані на загальну аудієнцію. В рамках циклу повчань, присвячених пристрасності задля євангелізації, Святіший Отець запросив слухачів до Венесуели, представивши постать блаженного мирянина Хосе Ґреґоріо Ернандеса Сіснероса.

Під проводом милосердної любові

Як розповів Наступник святого Петра, Хосе, який народився 1864 року, почерпнув віру від матері, про що згадував, кажучи: «Моя мама навчала мене чеснот з колиски, вона допомагала мені зростати в пізнанні Бога та дала мені за провідницю милосердну любов». «І справді, саме милосердна любов була полярною зорею, яка спрямовувала життя блаженного Хосе Ґрегоріо: доброї і світлої вдачі, з веселим характером. Він був обдарований неабияким інтелектом, став лікарем, університетським викладачем і вченим. Але перш за все він був лікарем, близьким до найбезпорадніших, настільки, що на батьківщині його називали "лікарем бідних"», – сказав Папа, додаючи, що замість дбання про багатства він віддав перевагу Євангелію, посвятивши все своє життя допомозі потребуючим, в яких бачив Ісуса, а люди й досі називають його «місіонером надії».

У пошуках Божої волі

Як зазначив Святіший Отець, цей «смиренний, тактовний і готовий послужити» чоловік відчував спонуку служити Богові та ближньому, тож зробив кілька спроб вступити до монастиря й стати священиком, чому на заваді стало слабке здоров’я. Однак, фізична слабкість не привела до замкнутості в собі, а спонукала стати лікарем, «ще чутливішим до потреб інших». «Ось це і є апостольська ревність: не слідування власним прагненням, а відкритість на Божі плани», – сказав Папа, зауваживши, що Хосе збагнув, що через піклування про хворих він сповнятиме Божу волю, а тому прийняв медичну професію як «священство людського болю».

Певність і сила

Далі Наступник святого Петра запросив замислитися над тим, звідкіля блаженний черпав увесь цей ентузіазм і ревність. «Із упевненості та сили», – відповів він, пояснюючи, що запорукою його впевненості була Божа благодать. Він писав, що якщо у світі існують добрі і злі, то злі є такими, бо самі стали злими, а добрі є добрими лише завдяки Божій допомозі. А джерелом його сили була близькість з Богом, він був «мужем молитви, що брав активну участь у Святій Месі».

В намірі миру

«І перебуваючи у контакті з Ісусом, Який жертвується на вівтарі за всіх, Хосе Ґреґоріо відчув покликання віддати своє життя за мир», – зазначив Папа, нагадавши, що тоді тривала Перша світова війна. Відвідуючи Хосе 29 червня 1919 року, приятель побачив його дуже щасливим. Як виявилося, він отримав звістку про підписання трактату, що поклав край війні. «Його жертва була прийнята, і він ніби передчував, що його місія на землі завершена. Того ранку, як завжди, він був на Святій Месі і тепер виходить на вулицю, щоб віднести ліки хворому. Але коли він переходив дорогу, його збив автомобіль; доставлений до лікарні, він помер, промовляючи ім'я Богородиці. Так закінчився його земний шлях - на вулиці під час виконання діла милосердя і в лікарні, де він зробив зі своєї роботи лікаря шедевр», – сказав Святіший Отець.

Підсумовуючи, Папа заохотив слухачів замислитися над тим, що ми робимо перед обличчям Бога, Який присутній у вбогих і як приклад блаженного Хосе Ґреґоріо може спонукати нас. «Він спонукає нас до відповідальності перед великими соціальними, економічними та політичними проблемами сьогодення. Багато-хто говорить про них, багато-хто пліткує, багато-хто критикує і каже, що все йде погано. Але християнин покликаний не до цього, а до того, щоб зайнятися цим, забруднити свої руки», – мовив Наступник святого Петра, підкреслюючи, що також і зусилля на будування миру і справедливості в істині є проявом апостольської ревності, є звіщенням Євангелія.