Середа 32-го тижня після П’ятдесятниці

Євангеліє

Мр. 11, 23–26: «Прощайте, як маєте щось проти кого-небудь, щоб і Отець ваш, Який у небі, простив вам провини ваші»

У нашому житті ми повсякчас нарікаємо, що інші до нас не так ставляться, що нас мало поважають і цінують, та багато іншого. Часто від інших людей хочемо більше уваги і доброти. Але можемо не зауважити, що те, чого ми шукаємо від інших, того ж люди шукають і очікують від нас від нас. Так само, як в нашому житті ми шукаємо, щоб люди ставились з вирозумінням до наших слабостей, прогрішень, а люди так само сподіваються, щоб ми ставилися і до них.

Часто в нашому житті ми досить немилосердні до інших людей. А маємо вміти прощати одні одним. Вміти закривати очі на прогрішення. Чому закривати очі? Тому що Бог остаточно справедливо судить. Скільки разів було, що ми когось осудили, потім дізналися більше і цілковито змінили думку. Тому не ставмо себе ніколи на місце Бога. Приймаймо кожну людину такою, як вона, і віддаваймо суд в руки Божі. Коли ми будемо приймати інших людей – то і вони приймуть нас. Коли ми прощатимемо – інші простять нас. Чого ми хочемо – того й інші хочуть.

Апостол

Як. 3, 11–4, 6
«Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите»

Апостол дає нам дуже чітку, конкретну, лаконічну відповідь, чому ми не отримуємо, того, про що просимо, – бо зле просимо. Що це значить зле? Чи в якийсь особливий спосіб маємо просити Бога, особливі молитви промовляти, чи якісь особливі практики при тому здійснювати? Звичайно, ні.

Бог дуже простий і доступний. А ми не отримуємо результату від своїх молитов, бо часто не є витривалими у своїх проханнях. Часто ми просимо під впливом емоцій, які пережили, а потім емоції минають, і ми забуваємо, про що ми перед тим просили Бога.

Коли ми витривалі в молитві, коли ми довіряємо Богові, що Він дасть нам усе, чого ми дійсно потребуємо, бо Бог любить нас, то Господь неминуче відповість на наші молитви!
 

+Венедикт