Достойні сестри і брати,
 
стараймося усі разом і завжди з духом уваги та покори чинити нашу молитву перед Богом. Молитва має вартість більшу тоді, коли вона не тільки несе зі собою велику довіру до Господа, але з цим повинна слідувати уважність, щоб думки не бігали по світі, лише трималися спілкування з Богом. Тут необхідне певне зусилля, але ніколи не надмірне, тільки просте, таке, наскільки вистарчить людського бажання, щоби добре молитися. Бог по своїй суті – простий, самобутнє Єство – добре розуміє наші проблеми, проникає їх й охоче допомагає у відповідних ситуаціях. Господь знає наші недомагання, прогрішення та усі запити, особливо, завжди готовий прощати нам провини, бо ми здібні  вчинити образу. Людині трудно зрозуміти це, що він готовий нам прощати більше, як ми вчинили гріхів і робить це завжди дуже радо. Це не означає, що людина повинна випробовувати Господа, вчиняючи злодіяння. Писання пригадує: «Милість твоя, Господи небес сягає, вірність твоя по хмари» (Пс 36,6). Людина  - немічне створіння, а, коли віддаляється від Бога, забуває про нього, втягається у різні земські справи чи пристрасть засліпить їй очі – легко грішить.
 
Ми завжди потребуємо Божого змилування, прощення та звільнення від гріховних оков. Уся проблема лежить на людині, яка не завжди вірить у Божу доброту та безмірне милосердя, зациклюється на своїх прогрішеннях й не насмілюється звертатися до Господа. Така постава, такий стан недовіри, ображає Бога, який готовий прощати й не охоче допускає кару на людину. А Небесний Отець: «Господь ласкавий і милосердний, повільний до гніву й милістю великий» (Пс 145,8).
 
У рік Божого милосердя, що від сьогодні проголошений Святішим Отцем Франциском, віддаймо цілковито усе наше життя у руки милостивого Бога, який швидко приймає добрий намір людини, щоб дарувати їй духовні борги. Кожний добрий батько готовий простити своїй дитині найбільшу образу, а тим більше реально, коли це стосується безмірно милосердного Господа. Апостол навчає: «Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любові, якою полюбив нас» (Еф 2,4). Папа Франциск звертається до вірних із закликом, вказуючи на Господа: «Як він є милосердний, так і ми покликані, щоб бути милосердними: одні щодо інших» (Булла «Обличчя милосердя» 11.04.2015).  Приймімо у серце, як школу нашого життя, щиру практику щоденного милосердя.
 
 
Церква, у якій тепер молимося, названа іменем священного мученика Климента. Уродженець Риму, особа всесторонньо освічена, проживав у достатках, був близький до імператорського двору. Розваги, поганська мудрість та розкоші життя, не знайшли місця у його серці. Почувши про Христа, залишив усе своє майно й подався в Александрію, де зустрів святого апостола Варнаву. Історія стверджує, що він був учнем святого апостола Павла, який написав наступні слова: «І тебе, щирий товаришу, теж прошу, допомагай їм, бо вони працювали для Євангелії зо мною і Климентом та іншими моїми співробітниками, імена яких у книзі життя» (Флп 4,3). Цей учень Христа, пізніший єпископ Рима, наслідник папського престолу (92-101), також, мав нагоду слідувати й за святим апостолом Петром. Перебуваючи біля таких велетнів святої Церкви, Климент зростав у вірі та кріпився в любові до Бога й ближніх. Дорожив святою Церквою, уболівав над єдністю початкової  Господньої громади. Коли в місті Коринт сталося непорозуміння між вірними, святий Климент, як наслідник Церкви Христової, відповів їм мудрим й розважним посланням, яке вірні читали по своїх церквах. Звертався до церковного люду, щоб залишили незгоду, сварні, протистояння, гординю, а плекали духа покори, лагідності, любові братерства й слухали своїх наставників. Цей святитель вказував, що у війську не усі генерали й командири, але одні слухають інших, залежно від ступені їхньої влади. Подібно й у Церкві необхідно слухатися й коритися у певному порядку. Цей папа мав би написати так, подаючи настанову: «… якщо через мене існують сварні й колотнечі і через мене рвуться ланки єдності… я погоджуюся на все, … щоб лишень народ Божий залишався у єдності й мирі…» («Життя святих» 25.11 ст. ст.) Очевидно, що у часи його служіння у римській імперії тривало переслідування, бо імператори та їхні прибічники служили ідолам. Християни діяли у катакомбах, ховаючись від переслідування. На святого поступали доноси цісареві Траяну (98-117). Імператор вигнав святого Климента на заслання у Крим, де він працював у каменоломнях. На півострові молився, працював, у міру проповідував й хрестив поган, які ставали християнами. Про це знав цісар, який розпорядився, щоб святого втопили у морі. По довгих роках святі Кирило та Методій віднайшли мощі святителя. Частина із мощів була перевезена в Рим, а решта переховані в Десятинній церкві у Києві. Після набігів татарських військ, церква згоріла, мабуть, святі мощі стали приємною жертвою Господу.
 
Пам’ятаймо про це, що гроші, достатки, посади й авторитет, не обов’язково означає благословення Бога й праведне життя людини. Пригадаймо, що злий дух обіцяв Синові Божому «всі царства світу і їхню славу» за те, щоб поклонитися йому (пор. Мт 4,8-9). Ісус промовив: «… Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити» (Мт 4,10). Радіймо простим й убогим життям та щирим виконанням волі Бога, такий стиль життя приносить спокій в душі та вічну нагороду в небі. Хай пресвята Богородиця рятує нас від зазіхань диявола!
 
Звертаймося молитовно до святого Климента, щоб виблагав у Господа мирного життя нашому народові в Україні та в усьому світі. Щиро усіх вітаю і хай Бог благословить вас у день покровителя цієї церкви, святого священномученика Климента!  
 
+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ
 
8 грудня 2015 р.Б. Храм Климентія папи