19-20 лютого в м. Дрогобичі відбулись вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні та українських воїнів, що віддали своє життя, захищаючи український народ від російського агресора. Зокрема 19 лютого на перехресті доріг Львів-Трускавець та Стрий-Дрогобич відбулось освячення Державного прапора, що замайорів на 30-метровій щоглі. А 20 лютого на площі перед міською ратушою відбулась панахида за полеглими героями.

Звертаючись до присутніх на поминальних заходах, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, сказав: «Чи могли передбачити українці, що на двадцять четвертому році незалежності знову насипатимуть могили над своїми полеглими героями, знову вкриватимуть їх державними прапорами, а під українським небом звучатиме давня балада „Пливе кача“?» (див. повний текст слова). За словами проповідника, ніхто з українців не міг сподіватись, що патріотичне вітання «Слава Україні! Героям Слава!», стане гаслом нової визвольної боротьби.

Єпископ закликав українців не піддаватись зневірі через виклики сьогодення. «Не маємо права на безнадію, на гріх відчаю і байдужості, тому що перед нами очі тих, кого били і катували за спів українського Гімну, кому відтинали руки за Тризуб, над ким глумились за Український прапор», — наголосив проповідник.

За словами владики Ярослава, силу віри віруюча людина черпає з бесіди з Богом. «Сьогодні молитва є тією силою, яка підтримує нас в обставинах гібридної війни, яку московський агресор здійснює проти Української держави», — додав єпископ. Якщо два роки тому українці молились за гідність і свободу свого народу, за подолання диктатури, то сьогодні щире моління лине до Бога за збереження суверенітету та територіальної цілісності нашої держави, за мир на нашій землі, за воїнів — захисників нашої Батьківщини-України.

Зазначимо, що перехрестя доріг Львів-Трускавець та Стрий-Дрогобич є символічним місцем з огляду на те, що два роки тому звідси на Майдан до Києва вирушала місцева молодь. Саме на цьому місці люди на колінах зустрічали Героїв, що загинули на Сході України. Натомість міська площа перед ратушою під час буремних подій дворічної давності була місцем спільної молитви, звернень духовенства, громадських діячів й місцем зібрань міської громади Дрогобича.

Слово з нагоди вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні (2016)

Слава Ісусу Христу!

«ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!»

Цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок понад два роки тому і часто – до сьогодні: тих, котрі віддали своє життя за свою країну, за свій народ, тих, для кого «справедливість», «гідність», «свобода», «Україна» були не просто словами, а сенсом їх життя.

Господь наш Ісус Христос у Святому Євангелії навчає: «Немає більшої від тієї любові, коли хто душу свою покладе за друзів своїх» (Йо. 15, 13). Що означає покласти душу свою? Це означає покласти на вівтар, принести у жертву найбільш дорогоцінне, що тільки має людина – своє власне життя.

Історія України має багато періодів, коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинялись під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.

Чи могли передбачити українці, що на двадцять четвертому році незалежності знову насипатимуть могили над своїми полеглими героями, знову вкриватимуть їх державними прапорами, а під українським небом звучатиме давня балада «Пливе кача»? Чи могли ми подумати, що патріотичне вітання «Слава Україні! Героям Слава!» стане не просто вітанням, а гаслом визвольної боротьби?

Ми сьогодні вшановуємо Героїв Небесної Сотні і всіх воїнів захисників нашої Батьківщини- України, які віддали своє життя за нас, за звільнення нашої землі з неправди. Нехай сьогодні наше серце запалає незгасимим вогнем святої любові до Бога й українського народу! Не маємо права на безнадію, на гріх відчаю і байдужості, тому що перед нами очі тих, кого били і катували за спів українського Гімну, кому відтинали руки за Тризуб, над ким глумились за Український прапор. Не маємо права на зневіру перед великою несхитною українкою Надією Савченко і перед тими, чиї очі на нас зорять вже зверху. Це вже не Сотня Небесна – це легіони ангелів, які, за словами Шевченка, пролили кров невинну, а сьогодні над нами ангелами витають з душами праведних Української землі просіявши, щоб постало слово правди, «щоб був син, і була мати, і були люди на землі».

Революція Гідності увійде в історію нашого народу як унікальна подія не лише з огляду на масовість її учасників і тривалість: сотні тисяч людей кілька місяців поспіль серед важких погодних умов звершували мирну акцію протесту, щоб не допустити сповзання країни в безодню диктатури, щоб захистити власну свободу і гідність та свободу і гідність рідного народу. Революція Гідності є унікальною ще й тому, що вона, за своєю суттю, була духовним явищем, яке супроводжувалося неустанною молитвою.

І сьогодні молитва є тією силою, яка підтримує нас в обставинах гібридної війни московського агресора, що здійснюється проти української держави. Два роки тому ми молилися за гідність і свободу свого народу, за подолання диктатури; сьогодні наша молитва лине за збереження суверенітету та територіальної цілісності нашої держави, за мир на нашій землі, за воїнів – захисників нашої Батьківщини-України.

+ Ярослав

20 лютого 2016 року Божогом. Дрогобич