25 жовтня відзначаємо Міжнародний день військового капелана. Сьогодні, як ніколи, місія військового капелана – безцінна, адже це надійний духовний тил для наших Захисників і Захисниць. Про підсумки роботи Центру Військового Капеланства за крайній непростий рік, про те, з якими найбільшими викликами доводиться стикатися військовим капеланам, про те, з якими проблемами найчастіше звертаються військові до капеланів, як не потрапити у тенета зневіри, ексклюзивно спілкуємося з Головою Центру Військового Капеланства Львівської Архиєпархії УГКЦ, настоятелем Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отцем Тарасом Михальчуком.

Отче, я хотіла би розпочати нашу розмову з діяльності Центру Військового Капеланства Львівської Архиєпархії УГКЦ. У попередніх інтерв’ю ми з вами говорили про те, як створювався ЦВК, як функціонує. А зараз хочу запитати про підсумки роботи за крайній непростий рік. Що вдалося зробити за цей час? З якими найбільшими викликами доводиться стикатися військовим капеланам?

Не зважаючи на горнило війни і на великі випробування, які доводиться нам переживати, ми здобуваємо певний досвід. Усі ці тяжкі моменти дозволяють нам ставати сильнішими і робити певні висновки. Я маю на увазі, що сьогодні ми найбільше маємо думати про те, що є найпотрібнішим, найактуальнішим і найефективнішим в допомозі тим людям, які найбільше постраждали через війну. А це, зокрема, родини наших полеглих Воїнів. Рідні наших Захисників і Захисниць знаходяться поруч з нами. І ми, як військові капелани, не маємо права навіть на хвилину забувати про них. Тому чітко можу сказати, що бути поруч з родинами наших Воїнів – це сьогодні одна з найважливіших складових нашого капеланського служіння. Ну, і, звісно, що ще одним важливим аспектом нашого душпастирського служіння є фронт. Капелани Центру Військового Капеланства систематично вирушають безпосередньо туди, щоби духовно підтримати наших Захисників і Захисниць. Там капелани спільно моляться з нашими військовослужбовцями, уділяють їм Святі Таїнства Сповіді і Причастя. Безумовно, що військові капелани перебувають поряд з нашими військовими на фронті, будучи вже офіцерами і в штаті військових частин. Так, війна триває вже доволі таки довго, тому мають місце такі, так би мовити, викристалізовані моменти, про які ми сьогодні говоримо і свідчимо. Але, не зважаючи на труднощі і випробування, ми можемо ділитися цим досвідом навіть з капеланами інших країн.

Знову ж таки, ви згадали про часті відвідини передової капеланами Центру Військового Капеланства. Зокрема, на Великодні свята ви особисто відвідували Воїнів на східних теренах. У чому цінність таких зустрічей? Поділіться своїми враженнями.

Перебуваючи поряд з військовими, які сьогодні безпосередньо виконують свої завдання там, на фронті, розумієш, що є велика небезпека розминутися з реальністю тут, у тилу. Знаходячись на фронті, впритул відчуваєш, що означає реальність для твоїх друзів, які захищають Україну, які, інколи, на превеликий жаль, гинуть у боротьбі за нашу свободу і Незалежність. Після повернення додому, де війна не має такого характеру, як безпосередньо там, на фронті, ти з усіх сил намагаєшся донести цю істину до суспільства. Наша місія, як капеланів, – мотивувати суспільство для того, аби воно стало такою абсолютною підтримкою для наших Захисників і Захисниць. І як я вже зазначив вище, капелани Центру Військового Капеланства практично щомісяця відвідують наших Воїнів на передовій. Тому сьогодні, у День військового капелана, щиро дякую парафіянам і жертводавцям Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла за те, що вони докладають максимальних зусиль, щоб капелани відвідували наших Воїнів не з порожніми руками. Дякую і нашим військовим капеланам, які сумлінно виконують свою місію. Дякую всім вам за натхненну і самовіддану працю, за непохитну віру у майбутнє нашої держави. Дякую усім за добро, підтримку і за частку душі, подаровану нашим Захисникам і Захисницям.

А з якими проблемами найчастіше звертаються військові до капеланів?

Справді, не буде таємницею, що найважче є тим командирам, які віддають накази. Адже вони розуміють, що кожен такий наказ важливий для збереження людського життя. Чимало Воїнів звертаються до військових капеланів, бо переживають за свою сім’ю, родину і діточок. Водночас, наші хлопці і дівчата – надзвичайно мужні люди. Наші військові настільки вмотивовані і сміливі, що спілкуючись з ними, ти розумієш, що не маєш права впасти духом.

Чимало людей кажуть про те, що війна виснажує їх. Як не потрапити у тенета зневіри?

Наше життя – це постійна боротьба. Якщо ми на мить перестаємо боротися, тоді одразу можемо програти. Якщо ти не намагаєшся йти вперед – стоїш на місці. Ми не маємо права втомитися у боротьбі зі злом. Якщо ми сьогодні його не подолаємо, то вже завтра чи післязавтра воно повернеться в іншому вимірі. І тоді це зло буде значно сильнішим і жорстокішим. Тому тих, які сьогодні втомилися (я безумовно зараз не говорю про військовослужбовців), закликаю не піддаватися спокусі. Завжди пам’ятайте про те, що ми покликані боротися зі злом доти, допоки живемо.

Центр Військового Капеланства функціонує в синтезі з Гарнізонним храмом святих апостолів Петра і Павла. Окрім того, що капелани часто їздять на Схід нашої країни, виконують служіння в частинах, вони ще служать мирянам. Як вам вдається втримувати цей механізм і поєднувати цю роботу?

Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла – це невід’ємна частина Центру Військового Капеланства. Священника і військового капелана надихає те, що він має можливість молитися Божественну Літургію, відчувати близькість Господа у своєму житті щоденно. Тому, властиво, саме оцей близький стосунок до Бога дозволяє насправді не жити виключно людською логікою, але Божим промислом. Молитва і віра, даровані Богом, спонукають нас не опускати руки.

Якими словами хочете звернутися до братів-капеланів сьогодні, у День військового капелана?

Перше слово, яке сьогодні виринає із серця, – «дякую». Капеланське служіння сьогодні є надзвичайно потрібним, а їхня лепта, яку вони вкладають у перемогу, – безцінна. Чимало братів у священстві перебувають на фронті разом з особовим складом. Ця самопожертва – величезний приклад віри у Бога. Бо капелан, який на фронті, який поряд з військовими, є абсолютним авторитетом. Тому що він не є десь далеко, а справді свідчить те, що означає бути близько з Богом, що означає бути сильним. Капелан, перш за все, покликаний дарувати душевний мир і спокій.

Отче, ми вже згадували, що ви є Головою Центру Військового Капеланства. Саме у цій структурі ще, окрім вас, є 14 духівників. Які слова підтримки можете висловити своїй команді капеланів?

Хочу подякувати команді капеланів Центру Військового Капеланства за їхнє служіння. За те, що вони не побоялися стати до лав Збройних Сил України, подолавши певні виклики і переживання. Також хотів би побажати їм бути надійною підтримкою один для одного, постійно дбати про побратима, брата у священстві. Ну, й, очевидно, бути доброю, надійною опорою для всіх Захисників і Захисниць України.

Розмовляла Юліана Лавриш