Море, порт і маяк – три символи, які характеризують Марсель, Папа Франциск обрав як ключові моменти своєї промови, якою він підсумував праці «Середземноморських зустрічей», участь в яких привела його з візитом до цього портового міста.

«Будьте морем добра, щоби долати сучасні форми бідності в солідарній синергії, будьте гостинним портом, щоби пригорнути тих, хто шукає кращого майбутнього, будьте маяком миру, щоби за допомогою культури зустрічі розвіювати пітьму проваль насильства та війни», – такими побажаннями Папа Франциск підсумував свою промову, виголошену до учасників «Середземноморських зустрічей», які з ініціативи Марсельської архидієцезії зібралися від 18 до 24 вересня 2023 р. в місті Марселі, щоб обговорити виклики, що стоять перед Середземноморським регіоном та їх долання. Промовляючи під час заключної сесії, яка в суботу, 23 вересня, пройшла в палаці Фаро, Святіший Отець поділився деякими думками, що оберталися навколо трьох реалій, якими позначене це місто, а саме – море, порт і маяк.

Mare nostrum

«Приплив і відплив народів перетворили це місто на мозаїку надії, з його великою багатоетнічною та мультикультурною традицією, представленою більш ніж 60 консульствами, розташованими на його території. Марсель є одночасно множинним і єдиним містом, оскільки саме його множинність, результат зустрічі зі світом, робить його історію унікальною», – сказав Папа, переходячи до першого аспекту. Відповідаючи на популярне сьогодні ствердження, що історія Середземномор’я – це перехрестя конфліктів між цивілізаціями, релігіями та відмінними баченнями, Святіший Отець, не ігноруючи існуючі проблеми, наголошує, що «mare nostrum – це простір зустрічі: між авраамічними релігіями, між грецьким, латинським і арабським мисленням, між наукою, філософією та правом, між багатьма іншими дійсностями». Саме звідси до світу було донесено «високу цінність людини, наділеної свободою, відкритої на істину і такої, що потребує спасіння, яка бачить світ як диво, яке треба відкрити, і як сад, який треба заселити, під знаком Бога, Який укладає заповіти з людьми».

За словами Наступника святого Петра, тут також, на «перехресті між Північчю та Півднем, між Сходом і Заходом», зосереджені виклики всього світу, про свідчать «п’ять берегів» mare nostrum, які були в центрі роздумів зустрічей і якими є Північна Африка, Близький Схід, Чорноморсько-Егейський регіон, Балкани та латинська Європа. «Словом, це море, середовище, яке пропонує унікальний підхід до складнощів, є "дзеркалом світу" і несе в собі глобальне покликання до братерства, унікального покликання, єдиного способу запобігання і подолання конфліктів», – зазначив Папа, додаючи: «Браття й сестри, серед сьогоднішнього моря конфліктів ми тут для того, щоб посилити внесок Середземномор'я, щоб воно знову стало лабораторією миру».

Лабораторія миру

Як наголосив Святіший Отець, покликанням регіону є бути місцем, де країни та різні дійсності зустрічаються на основі людськості, яку всі ми поділяємо, а не ідеологій, які протиставляють. «Саме так, Середземномор'я виражає мислення, яке не є одноманітним та ідеологічним, а багатогранним і вірним реальності; життєве, відкрите і примирливе мислення: мислення спільноти», – сказав він, наголошуючи на тому, що ми дуже потребуємо такого мислення, коли «войовничі націоналізми» хоронять «мрію про спільноту націй». «Але – не забуваймо про це – зі зброєю ведеться війна, а не мир, а із жадобою до влади завжди повертається минуле, а не будується майбутнє», – додав Папа.

То ж від чого слід розпочати, щоби вкорінювати мир? Глава Католицької Церкви нагадав, що на берегах Галилейського моря Ісус почав із того, що давав надію вбогим. «Саме звідти треба починати, з часто тихого крику останніх, а не перших у класі, які підвищують голос навіть тоді, коли в них все добре», – сказав Святіший Отець, зазначаючи, що сьогодні «море людського співіснування» забруднене нестабільністю, а там де нестабільність – там є злочинність, де існує матеріальна, освітня, трудова, культурна бідність, там простягаються терени мафії і торгівлі людьми. Й для боротьби з цим недостатньо самих лише зусиль з боку інституцій, «потрібен поштовх сумління, щоб сказати "ні" беззаконню і "так" солідарності, яка є не краплею в морі, а необхідним елементом для очищення його вод».

«Фактично, справжня соціальна біда полягає не стільки в зростанні проблем, скільки в занепаді піклування», – сказав Папа, згадуючи про різні соціальні лиха нашого часу, запитуючи, чи є ще такі, що дивляться поза власний берег, щоби «почути волання болю, що підноситься з Північної Африки та Близького Сходу». «Маю на думці багатьох християн, які часто змушені покидати свої землі або жити на них, не маючи визнання своїх прав, не маючи повноцінного громадянства», – мовив він, додаючи: «І ще є крик болю, який пече найбільше, який перетворює mare nostrum на mare mortuum, перетворює Середземномор'я з колиски цивілізації на могилу гідності».

Понад півстолітній заклик Церкви

Саме це приглушене волання «братів і сестер мігрантів» стало відправною точкою для роздумів про другий характерний елемент Марселя, яким є порт. За словами Святішого Отця, «Марсель має великий порт і є великими воротами, які не можуть бути зачинені». Однак, чимало середземноморських портів закриті, звучать слова, що підживлюють страх: «вторгнення» і «надзвичайна ситуація». «Але ті, хто ризикує життям у морі, не вторгаються, вони шукають прийняття, шукають життя. Що стосується надзвичайної ситуації, то міграційний феномен – це не стільки нагальна потреба, яка завжди добре підходить для розпалювання алармістської пропаганди, скільки факт нашого часу, процес, який охоплює три континенти навколо Середземномор'я і яким слід керувати з мудрою далекоглядністю: з європейською відповідальністю, здатною впоратися з об'єктивними труднощами», – наголосив Папа, підкреслюючи, що mare nostrum волає про справедливість і нагадуючи про те, що «ця ситуація не є новинкою останніх років, і не цей Папа, який прибув з іншого кінця світу, є першим, хто з нагальністю та занепокоєнням попереджає про неї». «Церква говорить про це в проникливих тонах вже більше п'ятдесяти років», – сказав він, покликаючись на енцикліку Populorum progressio святого Павла VI.

Розпізнати братів і сестер

Наступник святого Петра визнає, що труднощі, пов’язані із тим, щоби «прийняти, захистити, підтримати й інтегрувати» людей, яких не чекали, в усіх перед очима, але «головним критерієм не може бути збереження власного добробуту, але збереження людської гідності». «Тих, хто шукає у нас притулку, не слід розглядати як тягар, який потрібно нести: якщо ми бачимо в них братів, то вони постануть перед нами передусім як дари», – сказав він, підкреслюючи, що історія спонукає нас до струсу сумління, «щоб запобігти кораблетрощі цивілізації». «Рішенням проти жахливого лиха експлуатації людських істот є не відмова, а забезпечення, відповідно до можливостей кожного, широкої кількості легальних і регульованих в'їздів, сталих завдяки справедливому прийому з боку європейського континенту, в контексті співпраці з країнами походження», – вів далі Святіший Отець, зазначивши, що спроба заплющувати очі перетвориться в трагедії. Інтеграція, за його словами, є важким, але «далекоглядним» завданням, яке приготовляє майбутнє, «яке, хочемо цього чи ні, або буде разом, або його не буде».

Ворота віри

Глава Католицької Церкви також вказав на те, що порт Марселя є «воротами віри». Він згадав про те, що згідно з переданням, сюди прибули святі Марія, Марта та Лазар, які засіяли Євангеліє на цих землях. Лазар, з одного боку, був приятелем Ісуса, а з іншого – таке ім’я мав також герой «дуже актуальної» сьогодні притчі, яка «відкриває очі на нерівність, яка підточує братерство і говорить нам про Господню любов до бідних». «Тож ми, християни, що віримо в нашого Бога, Який став людиною, в єдиного і неповторного Чоловіка, Який на берегах Середземного моря говорив про Себе як про дорогу, істину і життя (пор. Ів 14,6), не можемо погодитися з тим, щоб дороги зустрічі були закриті. Не закриваймо дороги зустрічі, будь ласка! Ми не можемо погодитися з тим, щоб правда бога-грошей переважала над людською гідністю, щоб життя перетворювалося на смерть!» – наголосив Папа, підкреслюючи, що завданням Церкви є поклонятися Богові та служити людині. Й підтвердженням того є свідчення численних святих, також і місцевих, часто геройське свідчення.

«Тому чудово, коли християни не поступаються нікому в милосерді, а Євангеліє милосердної любові стає великою хартією душпастирства. Ми не покликані жалкувати за минулими часами чи переосмислювати церковну впливовість, ми покликані свідчити: не вишивати Євангеліє словами, але втілювати; не вимірювати видимість, але віддавати себе в безкорисливості, вірячи, що мірою Ісуса є любов без міри», – наголосив Святіший Отець, побажавши, щоби Церква ставала «портом надії для зневірених», де люди знаходитимуть підбадьорення.

Світло для прийдешнього

Врешті, переходячи до третього аспекту, тобто, до маяка, Папа зазначив, що він «освітлює море й допомагає побачити порт». Тож які «світлі стежки можуть спрямувати курс середземноморських Церков»? Святіший Отець висловив припущення про доцільність створення «Церковної Конференції Середземномор’я», що сприятиме кращому взаємообмінові. Вартим уваги є також опрацювання особливого душпастирства, більш взаємопов’язаного, щоби дієцезії, які більше наражаються на згадані вище виклики, могли забезпечувати кращу духовну і загальнолюдську опіку тим, хто прибуває.

«Нарешті, маяк у цій престижній будівлі, яка носить його ім'я, спонукає мене думати насамперед про молодь: вона є тим світлом, яке вказує шлях у майбутнє», – вів далі Наступник святого Петра, вказавши на те, що Марсель є великим студентським містом, і саме університет є місцем з якого слід розпочинати ткання стосунків між культурами. «Нехай же середземноморські університети будуть лабораторіями мрій і будівельними майданчиками майбутнього, де молоді люди дорослішають, зустрічаючись, знайомлячись і відкриваючи для себе культури і контексти, близькі і відмінні водночас. Таким чином руйнуються упередження, загоюються рани і відвертається фундаменталістська риторика», – наголосив Папа, відзначивши також внесок, який своїм освітньо-виховним потенціалом може зробити Церква, працюючи і над «середземноморським богослов’ям».

Після участі в заключній сесії «Середземноморських зустрічей» Папа Франциск у Палаці Фаро також провів зустріч із Президентом Франції Еммануелем Макроном, після чого повернувся до архиєпископського палацу.