Чергові іспанські монахи, які померли мученицькою смертю під час переслідувань Церкви в 30-х роках минулого століття, дочекалися піднесення до слави вівтара. Це 16 трапістів, серед яких їхній пріор о. Піо Хередіа, а також дві цистерціанські монахині. У беатифікації в Сантандері головував від імені Папи префект Конгрегації у справах канонізації святих, кардинал Анджело Амато.

16 з них походять з монастиря в місцевості Кобрецес (Кантабрія). Наймолодшому було заледве двадцять років. Після арешту їх побили і жорстоко катували. Жоден з них, однак, не відрікся від своєї віри. 2 грудня 1936 року республіканська міліція кинула 14 монахів у море в бухті Сантандер. Вони мали зв'язані руки і зашиті дротом роти, тому що постійно молитися, що вкрай дратувало їхніх мучителів. За кілька днів розстріляли двох інших трапістів. Та ж доля спіткала двох монахинь цистерціанського монастиря Фонс Салютіс в місцевості Алджемезі поблизу Валенсії.

Кардинал Амато наголосив у своїй проповіді на вірі мучеників, в якій вони знайшли сили, щоб витривати до кінця, незважаючи на тортури і страждання. Натомість, ординарій Сантандера єпископ Мануель Санчес Монже звернув увагу на значення мучеників у наші дні: «Це заклик до всіх нас, щоб ми були послідовними щодо нашої віри, щоби жили відповідно до правд віри, які сповідуємо, і були вірними нашій совісті аж до кінця так, як мученики».

В інтерв'ю для «Радіо Ватикану» префект Конгрегації у справах канонізації святих наближає обставини мученицької смерті нових блаженних:

«Після початку переслідувань до монастиря Кобрецес в провінції Сантандер вторглися червоні бойовики, шукаючи зброю. Вони заборонили монахам виходити і використовувати електрику. 20 серпня 1936 року на свято Бернарда з Клерво, цистеріанця, їм повідомили про призупинення здійснення католицького культу. Не можна було служити Літургію чи приймати Причастя. Революціонери забрали всі священні предмети, знищуючи їх або грабуючи те, що було цінне і корисне. Монахів ув'язнили, допитували, катували і принижували, і, нарешті, всіх убили в різний час і за різних обставин, від літа до кінця грудня 1936 року. Деяких розстріляли, інших утопили зі зв'язаними руками і зашитими ротами в бухті Сантандер. Схоже знущалися над монахинями з монастиря в Алджемезі. Вони були далекі від партійної ідеології, хотіли тільки служити Євангелію і будувати народ Божий молитвою, працею і зібранням. Вони були лагідними і беззахисними», – сказав кардинал Амато.