Народився в Ештергоме, бл. 975 р.; помер у Шекесфехерваре (Буда), Угорщина, 15 серпня 1083; канонізований Григорієм VII в 1083 р.

Ваік (хрещений з ім'ям Іштван або Степан) і його батько, герцог Гезський, були охрещені в один день у 985 році святим Адальбертом Празьким. Степан виріс ревним християнином. Його батько хрестився з політичної необхідності. Мадяри оселилися в Угорщині в кінці IX століття, і їх політична еліта стала номінальними християнами.

У 995 році одружився на Гізелі (Gisela), сестрі чоловіка, що став згодом імператором святим Генріхом II, а в 997 році замінив свого батька, ставши герцогом угорських мадярів. Після вступу у війну за об'єднання країни Степан отримав владу над країною, обмеживши владу феодалів, скасувавши клановий поділ, і заснувавши графства з губернаторами, яких він призначав.

Відновивши порядок у країні і об'єднавши мадярів в національну єдність, він відправив святого Астріка (Astrik, Anastasius) до Риму, щоб отримати схвалення церковної єрархії і попросити Папу Сильвестра II визнати його королем. Папа погодився, можливо після поступки імператора Отто III, чиї посли в той момент знаходилися в Римі. Коли прибули папські легати, святий Степан вийшов їм назустріч, слухаючи з великою повагою, як вони зачитували папську буллу, що схвалювала релігійні починання Степана і вибір єпископів. Таким чином, у 1001 році Степан був урочисто коронований як перший король Угорщини короною, надісланою  йому Папою Сильвестром. Цю знамениту корону під час Другої світової війни американці забрали собі, повернули лише в 1978 р.

Степан разом зі своєю дружиною енергійно взялися навертати свій народ до християнства, встановлюючи єпархії та засновуючи монастирі; серед них - досі чинне бенедиктинське абатство святого Мартіна в Паннонхальмі, єпархія Веспрема, архиєпархія Ештергома. Побудував церкву в Шекесфехерваре, де коронували угорських королів і де їх ховали. Степан також піклувався про відомих іноземних ченців, таких як святий Жерар Сагредо, абат з Сан Джорджіо Маджоре (San Giorgio Maggiore), Венеція, колишній наставник його єдиного сина святого Емеріка (Emeric, Imre). Батько старанно наставляв свого сина, але той передчасно загинув під час полювання у 1031 році.

Його методи навернення впертих язичників відрізнялися жорстокістю, властивою тому часу. Християнство він зробив державною релігією і строго карав за забобонні звичаї, що залишилися від язичництва. Богохульство і перелюб вважалися злочином, також як і злодійство і вбивство. Він дозволив всі шлюби, крім шлюбів священиків і язичників з християнами. Церковна десятина збиралася для підтримки бідних і церков. Кожне десяте місто повинне було побудувати церкву і утримувати священика, і сам король теж дбав про це. Часом чинився сильний опір, який підтримували політичні суперники.

Святий Степан займає почесне місце в угорській історії, більше, ніж інші королівські і національні герої. Його скромність була тихою проповіддю для тих, хто знав його. Він був відкритий для всіх, з бідними і пригнобленими обходився справедливо, часто роздавав милостиню бідним, іноді переодягнувшись, а одного разу ледь не втративши життя через це.

Останні його роки були затьмарені погіршенням здоров'я і безсоромними сварками спадкоємців, які боролися за престол. Незабаром після його смерті були відзначені чудеса на його могилі. Рештки Степана були урочисто поховані в церкві Пресвятої Діви в Буді в 1083 році одночасно з рештками його сина святого Емеріка за указом Папи святого Григорія VII.

Покровитель Угорщини, орденів і співтовариств, що носять його ім'я

Джерело: http://catholicencyclopedia.in.ua