УГКЦ

Добіг до завершення рік, присвячений 90-річчю блаженнішого Любомира Гузара. Велична Духовно-мистецька програма «БУТИ ЛЮДИНОЮ…» 18 грудня зібрала повну залу Львівської національної опери тих, для кого кардинал Любомир був і залишається дороговказом.

«Заповіт, який залишив нам блаженніший Любомир ― „Бути людиною“ ― це перш за все спонука для кожного подивитися на себе, запитати себе, якою я є людиною. Заповіт „Бути людиною“ має стати для нас іспитом сумління», ― наголосив у зверненні на духовно-мистецькому вечорі архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк.

19 грудня в Києві, у Центральній дитячій бібліотеці імені Тараса Шевченка, відбулася презентація книжки спогадів Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава про свого попередника й духовного батька — Блаженнішого Любомира. Захід відбувся за участю Блаженнішого Святослава, упорядниці видання п. Оксани Климончук та засновниці й редакторки «Видавництва Старого Лева», у якому вийшла ця книжка, п. Мар’яни Савки.

Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав на презентації книжки «Кобзар Незалежної України. Блаженніший Святослав про Блаженнішого Любомира» у вівторок, 19 грудня, у Києві наголосив, що у відповідний час УГКЦ має намір розпочати беатифікаційний процес патріарха Любомира Гузара, і закликав повідомляти про вислухані за його заступництвом молитви.

19 грудня львівські капелани відвідали Національний реабілітаційний центр «Unbroken». З комплексом реабілітації, який здійснюють у Львові, познайомилися, зокрема, священнослужителі, що опікуються українськими військовими.

«…Пастухи один до одного заговорили: “Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об’явив нам”. І пішли вони притьмом…» (Лк. 2, 15-16).

Як швидко пастушки пустилися в дорогу! З яким запалом рушили на пошуки Месії! Цей їхній поспіх, з певністю, не був продиктований суто людською цікавістю, гонитвою за сенсацією чи пошуками гострих відчуттів. Вони побігли до вертепу, окрилені духовним досвідом і словом Благовісти, яку приніс їм Ангел з неба.

12 грудня владика Микола Бичок, єпарх Мельбурнський, офіційним декретом проголосив храм Святого Володимира у Канберрі (Австралія) місцем щорічного паломництва для вірних Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра і Павла.

«Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава Господня їх осіяла» (Лк. 2, 9).

Важко справді віруючій людині коли-небудь звикнутися з чудом Христового Різдва. Бо в цій події довершилося єднання неба і землі. У цій події Бог зійшов на землю, щоб людина могла вийти на небо. Там, де між небом і землею була темна безодня, спричинена гріхом людини, сьогодні з’явився ясний Ангел — Божий посланець, а водночас Господня слава оповила убогих пастирів у полі. То ж «Небо і земля нині торжествують, Ангели, люди весело празднують»!

На той час владика Василь Величковський вже відбув 10 років ув’язнення за віру в Бога та вірність Церкві. Його арештували у серпні 1945-го, опісля допитували в київських казематах НКВС, дали смертний вирок, який замінили на 10 років каторги у Воркуті. Побував блаженний також у Володимирському централі — в’язниці для особливих ворогів безбожної держави.