З цієї проповіді владики Тараса Сеньківа ви довідаєтеся:

• у чому проявилася біснуватість мешканця Геразину, який зустрів Ісуса Христа?
• які дві основні помилки роблять люди у відношенні до світу пекельних сил?
• чому герасинці не зраділи вістці про зцілення біснуватого і вигнали Ісуса зі свого краю?
• як ми можемо потрапити у пастку оманливої «свободи»?
• і яким чином історія про геразинського біснуватого може повторитися й у наш час?

Біснуватий: «вільний» робити все, що захочеться

Не буває так, що одного ранку людина прокидається і усвідомлює, що стала біснуватою. З одержимістю не народжуються, нею не можна заразитися, як грипом. Біснуватість свідчить, що на якомусь етапі життя людина вирішила стати «вільною» від обмежень і відповідальності, цілковито нехтує суспільними правилами та заперечує над собою Божу владу. «Вільною» робити те, що захочеться самій.

У Герасинській околиці Ісус зустрів таку людину. Біснуватий поступав як «вільний» від будь-яких обмежень. Настільки вільний, що його не могли утримати ні ланцюги, ні кайдани. Для нього не діяли норми, що регламентують як одягатися та поводитися серед людей. Він був поза суспільством, бо суспільство ізолювалося від нього. Повна «воля», але разом із нею приходять страждання. Як не парадоксально, але таку цілковиту «свободу» принесла людині найгірша форма рабства…

У відношенні до світу пекельних сил люди роблять дві протилежних собі помилки. Перша — це заперечення їх існування. Інша — віра та надмірне і нездорове захоплення усім, з ними пов’язаним. Злий однаково задоволений обома і радо вітає як матеріалістів, так і окультистів.

Герасинці: добро ближнього чи власний комфорт?

Розповідь про зцілення герасинського біснуватого таким чином піднімає питання життєвих пріоритетів. Що важливіше: добро ближнього чи власний комфорт та самодостатність?

Христос зробив добру справу, зціливши біснуватого, але ціна цієї справи виявилася зависокою для місцевих мешканців. Загинуло ціле стадо: понад 2000 свиней, які були їх справжнім багатством. Втрата такого значного стада стала для них справжньою катастрофою. З одного боку, вони бачили зціленого біснуватого, але з іншого — понесли значні втрати для себе. До того ж герасинці були здебільшого язичниками, тому невідомо, що їх лякало більше: шкода, котру зазнали через загибель стада свиней, чи здатність Христа виганяти бісів. Язичники вірили, що людина, яка може контролювати злих духів, може діяти як на добро, так і на шкоду. Якщо хтось може вигнати бісів, то він же може і їх наслати. Тому до смутку герасинців через матеріальні втрати додавався язичницький страх перед людиною, що має владу навіть над нечистими духами. Зі страху перед Божою інтервенцією вони готові радше толерувати очевидне зло, ніж побачити у Христі Божого посланця.

Ісус: руйнація звичного перебігу життя

Ситуація показує, що Христу легше впоратися з бісами, ніж із людьми. Бісів він вигнав лише одним словом. Натомість люди свідомо вигнали зі свого середовища безсумнівно Великого Пророка. Як далеко може запровадити «приватизована» людиною «свобода»… Та й власне, хто був більше під владою злих духів: біснуватий чи герасинці? Сила і могутність Христа безмежні, але навіть він не може змінити людину проти її власної волі.

Здається «свобода» герасинських мешканців була ознакою ще більшої форми рабства, ніж трагедія біснуватого. Вони спротивилися Христу через те, що він порушив їх status quo — зруйнував звичний для них перебіг життя. Протягом значного часу ці люди мали справу з явним проявом злої сили, та докладали значних зусиль для того, щоби втримувати її прояви під контролем. Незважаючи на те, що біснуватий періодично тероризував місцеве населення, воно, до певної міри, давало собі з ним раду. Було відомо, де він живе, як поводиться, хто і яким чином може з ним спілкуватися. Своїм втручанням Господь за мить зруйнував те, що люди будували роками. Іноді все, що об’єднує людей, є спільна боротьба «проти чогось». І коли противник зникає, то громада опиняється під загрозою, бо нездатна боротися «за щось» добре.

З іншої сторони, злий диктує умови економічним аргументом. Люди втратили стадо свиней. Це суттєвий збиток для того часу. І сьогодні економічні відносини істотно впливають на життя як самих віруючих, так і Церкви в цілому. З точки зору християнської етики, що поряд з іншим дає оцінку різним способам здобування та використання матеріальних ресурсів, економічна доцільність далеко не завжди відповідає нормам християнської моралі…

Ми: пошук Божої правди у світі релятивістської «свободи»

Тому не дивуймося герасинцям. Люди, які розіп’яли Спасителя, не мали його за пересічну особу. Навпаки, вважали, що він занадто рішучий, динамічний, щоби світ довкола нього міг відчуватися у безпеці. І зараз присутність Христа у багатьох викликає дискомфорт. Його намагаються різними способами «пристосувати» до своїх потреб, умов чи обставин. Полум’яну науку Спасителя розбавляють атмосферою релятивізму, глушать його голос пропагандою неомарксистських ідеологій, які обіцяють рівноправ’я та «свободу» гендерного самовизначення. Світом заправляють «біси» та «свині», які наганяють людям страх з Христа, бо він своїм Словом руйнує створене ними примарне «благополуччя».

Релятивістична концепція свободи не гарантує її людині, але відбирає в неї критерії розрізнення об’єктивної правди від брехні. Вона заперечує обов’язковість сповнення Божих заповідей та пригнічує голос людської совісті, яка знає, що є добро, а що є зло. Тому руйнівниками свободи є не ті, хто визнає та навчає інших про Божий та природний закони, а ті, хто, одягнувши маску свободи та толерантності, краде в людей орієнтацію на Бога. У такий спосіб, люди стають невільниками тих сил, котрі прагнуть створити «новий прекрасний світ», у якому Бога скинули з престолу, а на його місце возносять людину, для якої уже ніщо не є святим. Суспільство, яке відрікається віри у Христа та руйнує свій моральний фундамент, рухається шляхом до свавілля диктатури, котра заперечує Богові право на людину, а світ кидає у «прірву біснуватості». Тому історія з біснуватим багато у чому нагадує нам наше сьогодення. Амінь.

† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський