- Пон, 25/12/2023 - 14:45
Закінчився час приготувань до Різдва час передріздвяного посту. Це час, в якому ми переглядали свої відносини з Богом, роздумували над Божим словом, намагалися приготувати наші серця, щоб в них міг народитися Месія. Цьогорічне приготування було особливе для нашого українського народу, зрештою як і останні роки, відколи Росія, опанована злим духом, не перестає вбивати українців.
Але сьогодні наш погляд і наші серця звернені до Вифлеєму, до «міста хліба». Там сьогодні народжується Той, Хто приносить правдивий мир, правдиву свободу, яку ніхто не може відібрати і знищити. І приходить Месія власне через сім’ю, завдяки подружжю Йосипа і Марії, які були відкриті на виконання Божої волі. Справді, кожен вертеп представляє Ісуса з Марією і св. Йосипом у вифлеємській печері, і пригадує, що Бог захотів народитися в людській сім’ї. Він захотів мати матір і батька, як кожна людина. Споглядання ясел, в яких лежить дитятко Ісус, спонукає кожну людину пригадати про її прихід на світ. Ісус розпочав діло відкуплення саме з сім’ї, щоб освятити її і відновити в ній святиню любові та колиски життя. Пресвята Родина з Назарету стала брамою, через яку на землю прийшов Спаситель людства, надаючи домашній любові та спільності велич бути відображенням троїчного таїнства Бога. Спаситель світу приходить саме через сім’ю, щоб зібрати всіх в єдину Сім’ю. Христос бажає повернути ту гідність сім’ї, яка була заплямована первородним гріхом. Так як на початку сотворення стоїть перше подружжя Адама і Єви, так на початку «нового творіння» стоїть подружжя Йосипа і Марії.
І сьогодні важливо є на це звернути особливу увагу. Ісус, приходячи на світ в такий спосіб, підносить сім’ю до високої гідності, відновлює Божий задум. Важливо є побачити, що пізніше, під час публічної діяльності Божий Син, відповідаючи на питання, чи годиться чоловікові відпускати свою дружину, звертає наші погляди до початку. До того, що було закладено в акті сотворення (Мт. 19. 3-9). І наголошує, що розвідний лист не був в Божих планах і що причина цього є гріх, затверділість сердець. Більше того, Христос говорить, що навіть дивитися з пожаданням це вже є перелюб, це вже є гріх (Мт 5.28). Під час розмови з жінкою самарянкою Ісус не каже їй, щоб вона пішла покликала свого п’ятого чоловіка, з яким живе в нерегульованих відносинах, щоб Він поблагословив їх, щоб вони могли спільно жити і розпізнавати волю Божу. Відповідь булла інші. Дуже конкретна, але саме така відповідь була Божою правдою і Радісною Новиною для неї. Вона впізнала Месію і пішла свідчити про те, що Христос розкрив їй правду про її становище. І саме це було правдивими ліками для неї (Ів. 5. 4-30).
Такого підходу до питання, на які якраз намагається дати відповіді декларація Дикастерії віровчення «Fiducia Supplicans» про душпастирське значення благословень, власне не помітно в цьому документі. А якщо би це було взяте до уваги, напевно, документ виглядав інакше або взагалі зник би зміст його видавати. Важко зрозуміти, як в часі передріздвяного приготування можна не побачити таких промовистих моментів в Божому Об’явленні. Проте одне залишається зрозумілим, що диявол не перестає шукати способу зруйнувати сім'ю. Бо саме через сім'ю прийшов Той, Хто стер йому голову.
Кожний документ Церкви покликаний спростити життя спільноти, розвіяти всі сумніви і вказати на більше добро. Проте, склалося враження, що ця декларація робить все навпаки. Ще більше заплутує, ускладнює. Всі очікували на правдиві ліки, а таке враження, що отримали зіпсуту вакцину. З одного боку є наголос, що нічого в навчанні Церкви стосовно подружжя, яке можливе тільки між одним чоловіком і однією жінкою, не змінилося, проте все ж з’явилась можливість до змін з душпастирського погляду, стало можливим дивитися інакше на кожну окрему ситуацію. Ще якось можна зрозуміти, коли ідеологічна термінологія чи, краще сказати, підміна понять присутня в світських законах, на які Церква постійно намагається проливати світло правди, але те, що така термінологія з’являється в документах Церкви, насторожує.
Такі результати у часі передріздвяного приготування добре показують, хто, як і до чого готувався. І католики в Україні, зрештою усі християни люди доброї волі, можуть бути горді поставою своїх єпископів. Католицькі єпископи двох обрядів показали, що навіть війна не може стати на перешкоді до виконання Божої волі. І що берегти депозит віри це першочергове завдання Церкви. Ми можемо радіти, що дуже важливу духовну битву католики в Україні виграли і тим самим дали приклад і додали сміливості єпископатам в інших країнах світу.
Владики чітко вказали, що не може бути благословенне те, що в своїй природі веде до прокляття. Та й взагалі, чи можливо в духовному розуміння розділити літургійне благословення від нелітургійного. Навіть якщо саме визначення поняття так, то все одно не зміст який в нього закладається. Адже все життя християнина покликане бути літургією, жертвою в якій ми приносимо всі свої вчинки як дар Богові. І неможливо те, що ми чуємо в Літургії слова, до прикладу, заперечити поза нею. Адже якщо ми чуємо Боже слово, яке вказує, що одностатеві відносини є огидні Богові, якщо ми чуємо, що так звані нерегульовані відносини є не що інше як перелюб, то як можна поза Літургією сказати, що це можливе. А коли йдеться, що таке благословення на спільне життя тільки для того, щоб боротися з гріхом, розпізнавати волю Божу і т. д., то це не що інше як богохульство, бо Божа воля нам відома і навчання Церкви чітко про це говорить.
Та й як би це мало виглядати, якщо наприклад, чоловік залишив свою дружину, дітей і пристав до іншої жінки. І вони всі разом з однієї парафії. Що мав би робити священнослужитель, коли така пара прийде просити про благословення для розпізнання волі Божої в їхньому спільному житті? Сказати, що зараз їх не може благословити, бо є присутня твоя правдива дружина, якій ти давав обітницю жити аж до смерті. Але почекаємо, коли вона піде, і я уділю вам благословення. Це повний абсурд.
Єпископи України вказали на вихід в цій ситуації і сказали чітко ні гріхові. Таким благословенням немає місця, бо за своєю природою воно не є благословенням. Не може бути добрим те, що є погане. Не має благословення там, де є гріх, і немає перших кроків до того, щоб вийти з стану гріховного життя. Зрештою кожне благословення несе в собі Радісну Новину і не може похитувати незмінне вчення Католицької Церкви про сім’ю як союз між однією жінкою і одним чоловіком.
Очевидним є і той факт, що багато католиків, на превеликий жаль, особливо не заглиблюються в навчання Церкви, а розуміють його власне через душпастирські вчинки, жести, слова священнослужителів. І цілком зрозуміло, що якщо таке благословення комусь уділялося би, то більшість це сприйме як цілком згідне з Божою волею, але це не так.
Сьогодні можна з радістю констатувати, що Католицька Церква в Україні в поставі єпископів двох обрядів виграла важливу духовну битву. І це без перебільшення так є. Колись, дивлячись на народ Содому і Гомори, Бог не знайшов там потрібної кількості праведників, і за це ці народи були зруйновані. Сьогодні єпископи України зробили вчинок через який, віримо, Бог побачить достатню кількість праведників, подарує нам перемогу над нашими ворогами і дасть сили до наступних битв. Україна показала, що вона здатна дихати двома легенями, і ці легені здорові та готові підтримувати одна одну. Католицька Церква в Україні голосно сказала, що сім’я і надалі залишається однією з найважливіших доріг Церкви і фундаментом такої сім’ї є союз між одним чоловіком і однією жінкою.
Нехай споглядання ясел, в яких лежить дитятко Ісус, запевнить нас, що так само, як Пресвята Родина була врятована попри усі небезпеки, з якими зіткнулася, і яка є образом Церкви, так само Бог врятує кожну сім’ю, яка на нього покладається і вбереже свою Церкву, що б їй не загрожувало.
