УГКЦ

Якщо ти дивишся в обличчя смерті і вже більше нічого не можеш зробити — здайся на волю свого Творця, як навчав св. Василій Великий. Бо Творець, який дав Тобі життя, є його паном та господарем і Він про тебе подбає. Були такі моменти, коли я казав: Господи, я здаюся на Твою волю! Про це розповів Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у розмові з ведучим Вадимом Карп’яком у прямому ефірі Радіо Культура 14 червня 2024 року, розмовляючи про війну і Церкву в контексті виходу книжки щоденних звернень Предстоятеля УГКЦ «Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!».

«Бог дав кожній людині заповіді, через які вона може осягнути спасіння. Проте, тільки від неї залежить, вибере вона Боже світло чи назавжди залишиться в темряві злоби і гріха». Про це роздумує митрополит Львівський УГКЦ Ігор Возьняк у проповіді на празник святого Онуфрія, 12 червня 2024 року.

Церква Різдва святого Івана Хрестителя УГКЦ захована у дворах житлового масиву на окраїні Кропивницького. Охайний храм на великій зеленій ділянці — наче оаза, оточена квітами та молодими ялинами. Біля в’їзду замислено стоїть дівчинка років 12. «Це наша Вікторія, — пояснює парох о. Іван Третяк. — Її родина з Лимана. Деколи діти роблять тут „блокпост“ — зупиняють машини, просять показати документи. Бачите, які зараз ігри в дітей. Такі часи…».

Проповідуючи у шосту неділю після Воскресіння Христового, у неділю сліпонародженого, архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський владика Євген Попович розмірковував про значення цієї події для теперішнього життя християнина. В якому напрямку розвивається моя віра? — запитує на завершення проповіді єпископ.

У неділю, 9 червня 2024 року, відбулася проща українських паломників з усієї Австрії та Словаччини до відпустового духовного центру у м. Маріяцелль.

Кінець ХІХ — початок ХХ століття та період між Першою і Другою світовими війнами засвідчив велике значення Греко-Католицької Церкви для України й українців, зокрема Західної України. Це були часи, коли священники ставали не лише духовними поводирями свого народу, а й суспільними діячами та значимими політичними фігурами.

8–9 червня у Канберрі (Австралія) відбувалася єпархіальна проща. У ці дні при храмі святого Володимира зібралися духовенство та вірні з Мельбурна, Сіднея, Ардіру, Джілонгу, Брізбена та Перта. Прочан щиросердечно приймали місцеві парафіяни на чолі з адміністратором храму о. Володимиром Калінецьким.

Проголошуючи прповідь у храмі святого Казимира та блаженного Климентія у неділю 9 червня, владика Ігор звернувся до вірних з такими словами.

Вижниця — місто на пограниччі північної Буковини і Галичини, на яке мали вплив обидва краї колишньої Галицької Руcі, які довго перебували у складі різних держав. З одного боку — належність Буковини від XIV до майже кінця XVIII століття до Молдавського князівства, а отже — пережиття усіх етапів його історії зі зв’язками дуже широкого спектра, від Османської імперії, Польського королівства та Війська Запорозького до союзу з Російським царством. З іншого — вплив Галичини.