Публікації

Звички і рутина формують наш досвід і наше життя. Це також стосується участі в Літургії, яка може стати для тебе чимось більшим, ніж просто звичкою. Участь в Літургії – це найвища форма молитви, і вона повинна бути духовною зустріччю з Христом.

Вартує переосмислити звиклу схему участі в Літургії для того, щоб більше розуміти її і приймати ті дари, які нам даються під час Служби Божої.

Святий Іван Віаней колись сказав: «Якби ми насправді розуміли Літургію, то померли б від радості».

Ми пропонуємо тобі 7 лайфхаків як отримати якомога більше від участі в Літургії:

У «Катехизмі Католицької Церкви» Євхаристія описується як «джерело та вершина нашої віри». Знайти час на адорацію Пресвятих Дарів буває насправді дуже важко. Однак якщо тобі вдасться-таки тривати на молитві перед Господом із відкритим серцем, результат тебе здивує!

І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: Беріть, це моє тіло. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. Та й сказав їм: Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох (Мк 14, 22‑24).

Католицька Церква навчає догму під назвою «транссубстанціація», яку Катехизм пояснює таким чином: «Через освячення хліба і вина здійснюється зміна цілої сутності (substantia) хліба в сутність Тіла Христа, Господа нашого, і цілої сутності вина в сутність Його Крові» (ККЦ 1376).

Це означає, що в той час як вигляд хліба і вина залишається, сутність – повністю змінюється (Божою силою) в Тіло і Кров Христа. Це вчення базується на Писанні і традиції та залишається незмінним по своїй суті ще від часів апостолів.

Для того, щоб бути будівничими миру, треба спочатку мати його в собі. Тривають інтенсивні напади на кожного з нас, треба тривати в боротьбі за те, щоб мир був в мені.

Народилася Єлизавета (1129–1164) в Бонні, у німецькій сім’ї, залученій у життя Церкви.

У 12 років дівчинку, змалку тиху й терпливу, віддали на виховання в бенедиктинський монастир у містечку Шонау. Тут вона відкрила покликання й 1147 року приєдналася до сестер. Її аскезу й умертвіння поглиблювала тяжка тривала хвороба, яка завдавала дівчині не лише тілесного болю, а й психічних страждань. 1152 рік став для Єлизавети переломним: фізичні страждання призвели до нервового зриву. Проте опісля Господь обрадував її благодаттю містичних досвідів.

За 12 років мого подружнього життя із військовослужбовцем, багато цивільних жінок говорили так про мінливість і непередбачуваність військового способу життя. Сімейне життя в армії ― це постійна адаптація, зміни та гнучкість.

Фернандо ді Бульоєс (1195–1231) народився в Лісабоні (Португалія), у шляхетній родині.

У 15 років вступив в орден каноніків регулярних святого Августина, далі навчався в Коїмбрі. Отримав грунтовні знання з біблістики, патрології, природничих наук, добре знав латину. 1220 року, невдовзі після свячень, став свідком повернення тіл францисканських місіонерів-мучеників. Запрагнув наслідувати їхній запал і приєднався до братів менших, узявши ім’я Антоній. Одразу був висланий на місію, однак повернувся через стан здоров’я.

Подія Зіслання Святого Духа є ключовою кожного року, однак цього року вона має особливу вагу, враховуючи часи, в які ми живемо.

Ці часи мають слід непевності, страху, незнання як з цієї ситуації виходити, думок про те, чому так сталося і що робити далі.

Однак, немає нічого нового під сонцем. Новий Завіт міститься в Старому, а Старий в Новому розкривається.

Про передісторію, саму подію зіслання Святого Духа та наслідки, які вона має для нас розповідає доктор теології Орися Уська.

Асканіо Караччоло (1563–1608) народився в місцевості Вілла-Санта-Марія (Італія), в аристократичній родині. Освіту й релігійне виховання отримав удома.

У 22 роки він тяжко захворів і, просячи Господа про порятунок, пообіцяв присвятити життя служінню Божим справам і людям. Після одужання вступив у семінарію. Вивчав теологію. 1587 року отримав свячення та вступив до неапольського братства священиків, яке опікувалося в’язнями, засудженими до страти й невиліковно хворими.