Публікації

Я навіть не хочу засуджувати Московського патріарха за слова, покликані обілити пам’ять про чудовисько. Нехай він згадає про своїх дідуся і батька.

Дорогі брати і сестри,

Публікуємо виступ архиєпископа-секретаря з відносин з державами Пола Річарда Галлахера на щорічній конференції Міжнародної академії по економічному та соціальному розвитку, що проходила в Римі, в Палаццо Джустініані. Темою конференції цього року була «Релігійна свобода, безпека і розвиток в Європі».

Відомих та анонімних, давніх та сучасних святих Католицька Церква згадує 1 листопада. Свято всіх святих є найбільш радісним днем для християн. Протягом року кожного дня ми згадуємо одного або кількох святих, ім’я яких нам знайоме. Проте їх кількість набагато більша. Багато осіб стали святими в цілковитій таємниці.

Після прослуханої лекції отця д-р Ігоря Бойка  з біоетики та переглянутих передач про аборти, багато роздумував на цю тему і хочу поділитись своїми роздумами, не для своєї слави, а для більшого усвідомлення нами цієї проблеми. Це є відвічна проблема, яку в ніякому разі Церква не може схвалювати, тому що як говорить святий Йоан Павло II в енцикліці Evangelia vitae: «Аборт, здійснений будь-яким способом, є свідомим і прямим вбивством людської істоти між зачаттям і народженням, на початках її життя». Аборт – це загальне явище на рівні епідемії.

Відповідно до звичаїв, які зараз приходять в Україну, святкування Різдва Христового зводиться до встановлення ялинки, буйного застілля (часто з пиятикою) та обміну подарунками, частіше за все повністю залишаючи поза увагою безпрецедентну в історії людства подію приходу Бога у світ.

Про це йдеться у зверненні глав християнських Церков щодо відзначення релігійних свят, прийнятому під час зустрічі 28 листопада 2012 року, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Одна з найбільш стійких «прогресивних» тенденцій останнім часом голосно  тріумфує. Це сексуальна революція, яка досягла свого піку у 60-х і 70-х роках, зі зміненим сенсом шлюбу, поширенням абортів, а також сексуальною  розкутістю та популяризацією.

Цей тріумф проявляється двояко. По-перше, він розвивається та злісно ізолює всіх тих, хто з ним не згоден. По-друге, багато речей, за які ліві політичні сили не одноразово виступали на підставі того, що вони просто необхідні, хоча це є  трагічним злом, тепер відкрито визнаються чудом свободи.

Святий Хосемарія Ескріва де Балаґер казав своїм вихованцям: «Будь сильним, будь мужнім, будь чоловіком. А потім стань святим».

Зверніть увагу на послідовність. Святість — це остання вершина, на яку хлопець має підійнятися на шляху до зрілості; проте раніше йому належить стати сильним і мужнім. Він повинен стати чоловіком, у якому немає недоліків! Але чому ж ми так часто чуємо заклики до святості, схожі на запрошення стати таким собі комільфо у бордовому светрі?

Нове дослідження про діяльність Папи Римського Пія XII в роки Другої світової війни вийшло в нью-йоркському видавництві «Базові книги». Марк Ріблінг, фахівець з історії розвідки, доводить, що не існує  найменших підстав називати Понтифіка, який вершив служіння з 1939  по 1958  рік, «Гітлерівським Папою» (цей вислів узвичаївся з легкої руки автора однойменної книги Джона Корнуелла).